Пілоростеноз у новонароджених – симптоми, діагностика і лікування

Пілоростеноз у новонароджених – це патологічне звуження воротаря шлунка (пілоруса). Захворювання слід відрізняти від пілороспазма – зменшення просвіту пілоруса, викликаного порушенням його іннервації. При пілороспазмі можливе консервативне лікування, тоді як пілоростеноз вимагає обов’язкового хірургічного втручання.

Причини пілоростеноза

Воротар шлунка (пілорус) – це сфінктер, що відокремлює пілоричну (кінцеву) частину шлунка від дванадцятипалої кишки. Сфінктер являє собою м’язове кільце, яке регулює перехід їжі з одного відділу травного тракту до іншого. Воротар шлунка визначає швидкість потрапляння кислого вмісту шлунку в кишечник і тим самим забезпечує адекватне перетравлення надходить їжі.

Звуження воротаря у новонароджених завжди є вродженим. Механічне перешкода виникає при різних вадах розвитку цього органу. В результаті порушується нормальне надходження їжі в кишечник, що і призводить до розвитку основних симптомів захворювання.

Фактори ризику пілоростеноза:

  • спадкова схильність;
  • прийом лікарських препаратів під час вагітності;
  • внутрішньоутробна інфекція на ранніх термінах гестації;
  • променеве опромінення.

Відмічено, що наявність у одного з батьків у минулому пілоростеноза підвищує ризик розвитку цього захворювання у дитини в кілька разів.

 

Результат пошуку зображень за запитом "pylorostenosis"Пов’язане зображення

Пілоростеноз та пілороспазм: в чому різниця?

Органічне звуження просвіту пілоруса шлунка слід відрізняти від його функціонального ураження. Пілороспазм у новонароджених – це окрема патологія, що виникає при порушенні іннервації шлунка. В результаті відбувається звуження просвіту пілоруса, і їжа не може проникнути в кишечник. Відрізнити одне захворювання від іншого зможе лікар після ретельного обстеження пацієнта.

Кожна із зазначених патологій має свої відмітні особливості. Пілороспазм дає про себе знати в першу добу після народження, тоді як пілоростеноз проявляється на 2-3-му тижні життя.

Симптоми пілоростеноза:

  • рідке блювання «фонтаном» без домішок жовчі;
  • загальний об’єм блювотних мас перевищує обсягу вжитої їжі;
  • блювання часто виникає через 15 хвилин після годування;
  • поступове наростання симптоматики хвороби;
  • закрепи;
  • зменшення об’єму сечовипускання;
  • різке зниження ваги;
  • виражена блідість шкіри;
  • помітна перистальтика шлунка (шлунок розтягнутий у вигляді пісочного годинника).

Симптоми пілороспазму:

  • часта блювота з жовчю;
  • об’єм блювотних мас не надто великий;
  • можливі запори;
  • сечовипускання не порушене;
  • поступове зниження ваги;
  • виражене занепокоєння дитини (частий плач, поганий сон).

Діагностика

Попередній діагноз може виставити неонатолог в пологовому будинку або дільничний педіатр під час чергового патронажу. У випадку пілоростеноза звертає на себе увагу помітна перистальтика шлунка. При погладжуванні в епігастральній області з’являється випинання у вигляді пісочного годинника. Цей симптом є одним з провідних і дозволяє на ранніх стадіях відрізнити пілоростеноз від пілороспазма.

Для уточнення діагнозу застосовуються наступні методи:

  • УЗД

При ультразвуковому дослідженні при пілороспазмі відзначається помітне потовщення і розтягування воротаря шлунка (довжина 14 мм, товщина більше 4 мм).

  • Ендоскопічне дослідження

Фіброгастродуоденоскопія проводиться в стаціонарі і тільки в тому випадку, якщо під час УЗД не вдалося встановити діагноз.  При ФГДС лікар може побачити звуження воротаря, а також з’ясувати можливі причини цього стану.

При підозрі на пілоростеноз обов’язкова консультація дитячого хірурга.

Принципи лікування

Пілороспазм у новонароджених (функціональне звуження воротаря) лікується консервативно. Велику роль відіграє правильна організація грудного вигодовування, правильне прикладання до грудей і контроль коливань ваги. Для дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, підбирається оптимальна за нутрієнтами молочна суміш.

Для усунення спазму шлунка застосовуються M-холіноблокатори, нейролептики та інші лікарські засоби. Препарати вводяться внутрішньом’язово. Дозування і тривалість терапії визначає лікар. При відсутності ефекту від лікування слід переглянути діагноз і провести додаткове обстеження.

Пілоростеноз лікується тільки хірургічним шляхом. Операція проводиться під загальною анестезією. Хірургічне втручання проводиться відразу, як тільки буде виставлений діагноз. Затягувати з лікуванням не має сенсу, щоб не допустити виснаження і зневоднення дитини в результаті недостатнього надходження їжі.

Операція при пілоростенозі полягає в розсіченні змінених м’язів воротаря шлунка і створення оптимального просвіту для проходження їжі. Вибір методу буде залежати від кваліфікації хірурга та технічних можливостей клініки. Після проведеного лікування малюки відновлюються досить швидко, добре набирають у вазі і наздоганяють своїх однолітків у розвитку.

Специфічної профілактики пілоростеноза не розроблено. Фахівці рекомендують майбутнім мамам уникати впливу будь-яких несприятливих чинників на ранніх термінах вагітності. При появі перших симптомів пілороспазму у немовляти необхідно звернутися до лікаря.

 

Джерело (з авторськими правками): http://medical-wiki.in.ua/articles/pilorostenoz-y-novonarodjenih-simptomi-diagnostika-i-likyvannia.html

 

Pyloromyotomy (Pediatric) : Medical Animation

Leave a Comment