Архивы Май 2018

5 можливостей для медиків: грантові програми

Разом з INgenius підготували підбірку актуальних програм для медиків – лікарів та студентів медичних вишів.

ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ГРАНТ ВІД АСОЦІАЦІЇ ХВОРОБИ АЛЬЦГЕЙМЕРА

Асоціація Альцгеймера акцентує увагу на необхідності підтримки клінічних досліджень щодо вивчення хвороби Альцгеймера і пов’язаних з нею деменціями. Метою цього стажування є клінічні дослідження, орієнтовані на пацієнта, або дослідницькі проекти, спеціально призначені для розробки методів лікування чи поліпшення діагностики неврологічних захворювань.

Кандидат повинен бути зацікавлений у кар’єрному рості у галузі клінічних досліджень: закінчити резидентуру (для MD) або пост-докторські стажування (для Ph.D.), або і те, і інше (для MD / Ph.D.) протягом останніх п’яти років. Кожна нагорода обмежується $ 175,000.

Детальніше: http://www.alz.org/research/alzheimers_grants/types_of_grants.asp

 

ГРАНТ ВІД АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОЇ СПІЛКИ ХІРУРГІЇ КОЛІННОГО СУГЛОБУ, АРТРОСКОПІЇ ТА СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ

Це міжнародна програма обміну для ортопедів. Вона запроваджена Азіатсько-Тихоокеанською спілкою хірургії колінного суглобу, артроскопії та спортивної медицини (APKASS). Програма має на меті зібрати кращих молодих ортопедів з різних куточків світу, встановити контакти між учасниками. Три обрані учасники разом з викладачем будуть подорожувати Азією протягом 3-х тижнів. Вони відвідуватимуть наукові симпозіуми, ознайомлюватимуться з науково-дослідницькими установами та хірургічними процедурами, відвідуватимуть національну нараду з спортивної медицини. Стипендія покриває проїзд, проживання та дрібні витрати.

Кандидат має бути сертифікованим хірургом-ортопедом у своїй країні віком до 45 років на момент подачі заявки, вільно володіти англійською і готовим надати письмовий звіт в кінці програми.

Докладніше: http://www.esska.org/education/fellowships/fellowship?fellowship_entity_id=2

 

ГРАНТОВА ПРОГРАМА ВІД АМЕРИКАНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ХІРУРГІЇ КИСТІ

Грантова програма від Американської асоціації хірургії кисті (AFSH) пропонує фінансування у невеликому розмірі для інноваційних проектів, пов’язаних з хірургією кисті.

Резиденти хірургії кисті мають право подавати заявки. Проте фінансування обмежене (лише один кандидат з установи) – переможець одержить $ 5,000

Докладніше: http://www.assh.org/afsh/Programs/Grants/Resident-and-Fellow-Fast-Track-Grants

 

ГРАНТ НА ПУБЛІКАЦІЮ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЖУРНАЛАХ ВІД АСОЦІАЦІЇ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗОРУ ТА ОФТАЛЬМОЛОГІЇ (ARVO)

Грант надається авторам, статті яких присвячені актуальним проблемам офтальмології. Гран покриває витрати, пов’язані з публікацією, в одному з трьох журналів: IOVS, JOV та TVST.

Заявки на отримання гранту розглядають лише щодо публікації оригінальних наукових статей. Листи до редакції, редакційні, науково-дослідні моменти, матеріали конференцій та аналогічні матеріали не мають право на отримання грантів. ARVO розглядає всі заявки на гранти публікацій, незалежно від країни учасника проживання.  Немає ніяких географічних обмежень або пріоритетів. Членство в ARVO не потрібно.

Автор може подати заявку не більше одного гранту в рік у розмірі $1,500.

Детальніше: http://www.arvo.org/awards-grants-and-fellowships/other-awards-and-grants/arvo-publications-grant/

 

ЩОРІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ГРАНТ ВІД ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕНДОДОНТИЧНОЇ СПІЛКИ

Європейської ендодонтичної спілки (ESE) пропонує щорічний навчальний грант для підтримки розвитку спеціалістів на ранній стадії їхньої кар’єри шляхом фінансування наукових досліджень або інноваційних проектів у профільній галузі.

Заявник повинен бути представником школи або інституту пов’язаної з ESA.

Бюджет €10,000  доступний щороку, але не більше 5000 євро для будь-якого окремого проекту.

Докладніше: http://www.e-s-e.eu/education/annual-young-educator-grant.html

 

Джерело: http://moz.gov.ua/article/internship/5-mozhlivostej-dlja-medikiv-grantovi-programi


Fetus in fetu in the scrotal sac of newborn/ “Плід у плоді” у порожнині калитки у новонародженого

Fetus in fetu in the scrotal sac of newborn

Khope, Sanjay; Phaldesai, Neena; Borkar, Jayesh; Sane, Sudha Y.

doi: 10.1097/01.XPS.0000481340.83228.54
Case Reports

Introduction

Fetus in fetu (FIF) is characterized by enclosure of a malformed, monozygotic, diamnionic parasitic twin into the body of its normal host. It is an extremely rare condition. Of the 100 cases described in world literature, a majority occurs in the retroperitoneal space 1–3. FIF in the scrotum is extraordinarily rare 4,5. We describe third such case preoperatively diagnosed and successfully operated.

Case report

A 15-day-old male newborn presented with a left scrotal swelling noticed immediately after birth. The mother was a 26-year-old healthy second gravida with unremarkable family history of multiple births. The patient was delivered normally, weighed 2.5 kg, and was noted to have left scrotal swelling, which contained a 7 cm-diameter tense firm mass. The level of α-fetoprotein was 18000 IU/ml and β-human chorionic gonadotropin was normal. A plain radiograph of the pelvis showed bone densities resembling the spine, femur, and iliac bones within the enlarged left hemiscrotum (Fig. 1). The scrotal ultrasound showed a well-defined fetiform mass measuring 3×2 cm, which showed bone elements resembling vertebral axis and iliac bones surrounded by fluid-filled sac. Rudimentary lower extremity buds with identifiable femur bone and tiny male external genitalia were evident as a part of the mass. A tiny atrophied testis was visualized outer to the fluid-filled sac. The right hemiscrotum and right testis were unremarkable. Upon excision, the mass weighed 50 g and was enclosed by tunica albuginea-like membrane and could be easily separated from the scrotal wall. Bone structures were palpable in the mass. On incising, the mass had pinkish fetiform morphology, which at one pole had two limb-like projections and tiny male external genitalia. There were two thick-walled sacs, possible amnion, and testicular covering (Fig. 2a–c). Microscopic examination showed seven small spots of cartilage and bone in a line suggesting spine. These were surrounded by vascular connective tissue, skeletal muscle, and fat. Parallel to the spine, longitudinally sectioned intestinal wall was seen lined by mucosa. One pole of the mass revealed central nervous system tissue, and the other pole had a part of limb bones with soft tissue (Fig. 3a and b). The mass was covered with fetal type of skin with adenexal structures. A section from the sac showed a surface lined by cuboidal cells consistent with amnion. Another sac showed fibrous tissue and compressed infantile testicular tubules and germ cells. The patient recovered fully and the α-fetoprotein level was 6000 IU/ml postoperatively after a week.

Fig. 1

Fig. 1

Fig. 2

Fig. 2

Fig. 3

Fig. 3

Discussion

First described by Johann Friedrich Meckel in 1800, FIF was defined by Willis 1 in 1953 as a rare condition in which a malformed parasitic twin gets enveloped in the body of its host twin. With an overall incidence of one in 500 000 live births, the majority of cases are found in infants and children 1,2,5,6. FIF is anencephalic and acardiac and commonly located in the retroperitoneum. Rarer locations include the cranium, liver, and pelvis 2. FIF in the scrotum is extraordinarily rare, with only two cases reported in the international literature. In 1972, Kakizoe and Tahara described a FIF in the scrotal sac of a Japanese infant and in 1999, Shin et al. described a similar case in a South Korean infant 4,5. This unusual location suggests migration of the fetus from the retroperitoneal cavity along with the normal descent of the testis to the scrotal sac through tunica vaginalis 6.

Spencer 7 suggested that a FIF must have one or more of the following conditions: (a) be enclosed within a distinct sac; (b) be partially or completely covered with normal skin; (c) have grossly recognizable anatomic parts; (d) be attached to the host by only a few relatively large blood vessels; or (e) either be located immediately adjacent to one of the sites of attachment of conjoined twins or be associated with the neural tube or the gastrointestinal system. The presence of vertebral bodies not only means that the FIF passed the primary stage of gastrulation but may also reflect its derivation from a primitive streak. The formation of the primitive streak normally starts during the third week, together with gastrulation that will lead to the notochord formation and subsequently to the vertebral column and segmental axis. Therefore, FIF likely arises from a zygote at a primitive-streak stage and fetiform mass develops to a certain degree in a manner similar to normal fetal development and lies close to midline commonly in the retroperitoneum 8,9. Most of the investigators agree that the presence of the elements of the axial skeleton (vertebrae) is necessary to diagnose FIF 10,11. Despite the fact that not more than 100 cases of FIF have been reported in the literature, the presence of a well-formed vertebral column is not documented in many cases 3

Pathogenesis of FIF is believed to be a result of asymmetric division of totipotential cells in blastocyst or zygote in the early stage of development. As a consequence, the monozygotic twin is incorporated into his partner through anastomosis of vitelline circulation 6. Thus, it is well differentiated and encapsulated by an amnion-like membrane. Molecular analysis using an informative genetic marker for uniparental isodisomy of chromosomes 14 and 15 showed no genetic difference between the host infant and the fetiform mass 10. Although it is a relatively benign condition, clinicians need to have a high index of suspicion and should not overlook the differential diagnosis of other scrotal swellings. Teratoma is the result of accumulation of pluripotent cells without features of organogenesis or vertebral segmentation and has a tendency to develop into mature tissue with malignant potential 10,11. Presence of vertebral column often with appropriate arrangement of other organs or limbs around this axis differentiates FIF from teratoma.

Acknowledgements

Author’s contributions: Sanjay Khope: corresponding author, drafting the manuscript, review of literature, critical review; Neena Phaldesai: anesthesia and manuscript review; Jayesh Borkar: ultrasonography and radiological evaluation; Sudha Y. Sane: pathological evaluation and manuscript review.

Conflicts of interest

There are no conflicts of interest.

References

1. Willis RA. The borderland of embryology and pathology. Washington, DC: Butterworths; 1962. 442–462.

2. Sharma A, Goyal A, Sharma S. Fetus in fetu: a rare case report. J Res Med Sci 2012; 17:491–494.

3. Maryńczak L, Adamek D, Drabik G, Kwiatkowski S, Herman-Sucharska I, Lankosz-Lauterbach J. Fetus in fetu: a medical curiosity – considerations based upon an intracranially located case. Childs Nerv Syst 2014; 30:357–360.

4. Shin JH, Yoon CH, Cho KS, Lim SD, Kim EA, Kim KS, et al.. Fetus-in-fetu in the scrotal sac of a newborn infant: imaging, surgical and pathological findings. Eur Radiol 1999; 9:945–947.

5. Kakizoe T, Tahara M. Fetus in fetu located in the scrotal sac of a newborn infant: a case report. J Urol 1972; 107:506–508.

6. Chi JG, Lee YS, Park YS, Chang KY. Fetus-in-fetu: report of a case. Am J Clin Pathol 1994; 82:115–119.

7. Spencer R. Parasitic conjoined twins: external, internal (fetuses in fetu and teratomas), and detached (acardiacs). Clin Anat 2001; 14:428–444.

8. Miura S, Miura K, Yamamoto T, Yamanaka M, Saito K, Hirabuki T, et al.. Origin and mechanisms of formation of fetus-in-fetu: two cases with genotype and methylation analyses. Am J Med Genet A 2006; 140:1737–1743.

9. Ji Y, Chen S, Zhong L, Jiang X, Jin S, Kong F, et al.. Fetus in fetu: two case reports and literature review. BMC Pediatr 2014; 14:88.

10. Kumar AN, Chandak GR, Rajasekhar A, Reddy NC, Singh L. Fetus-in-fetu: a case report with molecular analysis. J Pediatr Surg 1999; 34:641–644.

11. Sathe PA, Ghodke RK, Kandalkar BM. Fetus in fetu: an institutional experience. Pediatr Dev Pathol 2014; 17:243–249.

Джерело: https://journals.lww.com/aps/Fulltext/2016/04000/Fetus_in_fetu_in_the_scrotal_sac_of_newborn.8.aspx


Лікування за кордоном: кількість та вартість проведених органних трансплантацій у 2017 році (МОЗ)

Країна, яка одна із перших у світі почала застосовувати трансплантацію органів... 
Чомусь не знаходжу інформації, скільки трансплантацій виконано в Україні і скільки на це потрачено державних коштів...

Лікування за кордоном: кількість та вартість проведених органних трансплантацій у 2017 році

Більшість українців, які у 2017 році були направленні на лікування за кордон, потребували трансплантації органів (серця, серця-легенів, нирки, печінки).  

Трансплантація нирки, серця, комплексу «серце-легені». 2017 рік

Міністерство охорони здоров’я у 2017 році профінансувало лікування 40 українських громадян (з них 8 – діти), які потребували трансплантації серця.  Загальна вартість цього виду медичної допомоги становила близько 5 184 000,00 дол. США. У середньому ж вартість проведення трансплантації серця для українських громадян за кордоном становить 96 000,00 дол. США.

трансплантація серця

Оскільки з 2012 року Україна не входить до групи країн ЄВРОТРАНСПЛАНТ проведення трансплантації серця можливе для українських громадян лише у Республіці Білорусь (РНПЦ «Кардіологія» м. Мінськ та «Брестська обласна лікарня» м. Брест) та Індії («Fortis Malar Hospital», Chennai, India, «Gleneagles Global Hospital», «Apollo»).

Ще один вид медичної допомоги, якої потребували українські громадяни, що були направлені на лікування за кордон – проведення трансплантації комплексу серця/легені. По цьому напрямку у 2017 році МОЗ України профінансувало лікування 23  людей, із них 4 дітей.

трансплантація серце-легені

Для проведення вищезазначеної операції українські громадяни направлялись виключно до клінік Індії. У середньому вартість трансплантації комплексу серця/легені становить 145 000,00 дол. США.

У 2017 році на проведення трансплантації нирки було направлено 44 людей (з них 11 – діти) до Республіки Білорусь та один дорослий – до Туреччини. Загальна вартість профінансованого лікування по цьому напрямку становила 1 365 049,00 дол. США.

трансплантація нирки

Яку медичну допомогу надавали українським пацієнтам за кордоном у 2017 році читайте тут: https://bit.ly/2k5eteJ

Нагадаємо, за останній рік значно зросло фінансування програми лікування громадян України за кордоном і, відповідно, кількість людей, які змогли взяти у ній участь. Так, протягом 2017 року за кошти програми – 628 341 тис грн – за кордоном було проліковано 226 людей. Водночас, цього поки недостатньо, щоби всі могли отримати необхідну медичну допомогу за програмою.

І ще інформація... Річної давності...

Понад 90 тисяч українців потребують операції з трансплантації цього важливого органа

24.05.2017 23:16

І без операції більшість з них — приречена. Є лікарі, які можуть це робити, є потенційні донори (скажімо, щороку в Україні трапляється 3000 ДТП, жертви яких можуть стати донорами органів), проте Україна пасе задніх у цій галузі медицини. У чому справа? Хто чи що гальмує розвиток трансплантології? Кому це вигідно? Газета Експрес спробує це з’ясувати… А Казахстан — попереду — В Україні тисячі людей потребують трансплантації, але операції з пересадки органів становлять лише 0,8% від всіх операцій — в чому причина? — Якщо бути точним, то потреба в щорічній кількості пересадок становить 3653 операції, з них пересадок нирки — 2 115, печінки — 830, підшлункової залози — 30, комплексу “підшлункова залоза плюс нирка” — 89, серця — 328, легень — 240, комплексу “серце — легені” — 3, кишківника — 42, — каже Костянтин Руденко, головний кардіохірург МОЗ України. Між тим, у 2016 році в Україні було проведено лише 5 трансплантацій печінки, 2 трупні трансплантації нирки та 93 — родинні. Відчуваєте різницю? Між тим, саме трансплантація визначає рівень медицини в країні. Скажімо, 90 тисяч українців мають важкий ступінь серцевої недостатності, і єдиним порятунком для них є трансплантація серця. А за 16 років в Україні вдалося провести лише 10 пересадок серця. Для порівняння: у Білорусі проводять 100 операцій з пересадки серця щороку, у Казахстані — 100 трансплантацій протягом двох років. Я вже не говорю про країни Європи, де такі операції є звичайним методом лікування. — У чому проблема? Раніше лікарі нарікали на відсутність законодавства, проте торік ухвалили новий закон… — Так, новий закон із трансплантації пройшов перше читання навесні 2016 року, проте друге читання, яке мало відбутися восени, так і не відбулося. Робоча група провела приблизно десять засідань, але редакцію нового документа досі опрацьовують. Між тим, без фінансування зрушити трансплантологію з місця нереально. Адже це це високотехнологічна галузь, яка вимагає вкладень. А на сьогодні ситуація така: рівень фіннансування проведення операцій — 0%, рівень закупівлі обладнання — 0%. От і доводиться хворим шукати порятунку за кордоном. У 2016 році за програмою державного лікування за кордон було відправлено 136 осіб. На це було витрачено 380 мільйонів гривень. У черзі на трансплантацію стоять більше як 50 людей, з яких 15 — на пересадку серця. Презумпція згоди, презумпція незгоди… Та яка різниця? — Найбільше суперечок викликає питання презумпції згоди чи незгоди щодо донорства. Яка система діє в Україні? — Зараз в Україні діє презумпція незгоди, яка означає наступне: якщо людина не висловила своєї згоди, щоб її органи після смерті були взяті як донорські, автоматично вважається, що вона незгодна, — пояснює нардеп Олег Мусій, один із співавторів законопроекту 2386а-1 про трансплантацію. — Тобто, донором може стати лише та людина, яка при житті дала дозвіл на це. Якщо ні, дозвіл мають дати родичі померлого, які в 99% випадках відмовляються. Новий законопроект залишає презумпцію незгоди, проте я вважаю, що для України ментально більше підійшла б презумпція згоди — якщо за життя людина не заявила про вилучення органів після смерті, це означає, що вона автоматично згодна. За цим принципом живуть більшість країн Європи. Саме тому кiлькiсть трансплантацiй там значно вища, нiж в Українi. Наприклад, в Іспанії роблять понад 40 пересадок нирок на 100 тисяч населення на рiк. — Презумпція згоди чи незгоди, відсутність фінансування чи менталітет — це все міфічні причини, якими вигідно пояснювати відстутність розвитку трансплантології в Україні, — впевнений Ігор Писаренко, єдиний в Україні трансплант-координатор, лікар-анестезіолог Запорізької міської клінічної лікарні. — Скажімо, в світі приблизно порівну країн, де діє презумпція згоди чи незгоди. На кількість трансплантацій це ніяк не впливає. А от реальними проблемами є діагностика смерті мозку, яку неможливо зробити через відсутність спеціальної апаратури, та відсутність системи трансплант-координаторів. — Справді, лише 3% реанімацій на сьогодні оснащені газовими аналізаторами, а в решті 97% реанімаційних відділень неможливо встановити діаноз “смерть мозку”, — каже Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів. — Під цим діагнозом розуміється повна й незворотна втрата головним мозком людини всіх його функцій, що реєструються на тлі працюючого серця та вентиляції легень. Це — обов’язкова умова, без якої не може відбутися вилучення органів. А в нас, щоб діагностувати смерть мозку, має зібратися консиліум, перебачено купу бюрократичної та паперової тяганини, от лікарі й не хочуть зв’язуватися з цим. — А що це за система трансплант-координаторів? — В Україні є лише один лікар “трансплант-координатор”, тоді як у кожній клініці Європи чи США їх є цілий штат. Саме на нього покладена розмова з родичами. Він пояснює, що в будь-якому випадку органи будуть вилучені під час розтину, — пояснює Ігор Писаренко. — Тому від рішення родичів залежить, будуть органи вилучені “просто так” чи для врятування чийогось життя. І є пряма кореляція між системою трансплант-координації та рівнем донорства. Ще одна реальна проблема — листи очікування. Скажімо, в Казахстані в таких листах перебувають 3052 людини, у США — 121,375 чоловіка, з них 78,014 — в активному листі (при цьому щоденно вмирають 20 — 22 людини, які не дочекалися донора). Тобто, ведеться чітка статистика. У нас навіть точної цифри, скільки людей потребують пересадки того чи іншого органу, нема… К. Руденко: — Справді, в Україні досі нема реєстру донорів. Це при тому, що щороку в країні стається 3000 ДТП. А це означає, що гине від 40 до 60 потенційних донорів у розрахунку на 1 мільйон осіб. Кожен такий донор міг би врятувати 4 — 6 осіб. Марина МОРОЗ

І ще одна...

Трансплантологія по-українськи: смерть через безладдя

Щорічно близько 5 тисяч українців потребують пересадки органів.

В Україні такі операції роблять менше, ніж двом сотням з них.

Ще декілька сотень хворих проходять через трансплантацію органу за кордоном – за рахунок благодійної допомоги, власних та, подекуди, державних коштів.

Ці люди отримують шанс на життя, а інші тисячі хворих приречені на смерть.

Чи врятує життя презумпція згоди?

Найбільшим каменем спотикання у вирішенні проблеми трансплантації в Україні часто називають недосконалість законодавства щодо трупного донорства.

Мовляв, за загальними підрахунками, щорічно гине близько 3 тисяч українців – потенційних донорів органів. Вони могли б врятувати життя 10 тисяч хворих, якби була презумпція згоди на посмертне використання їхніх органів.

(Презумпція згоди – це коли особа за життя подає заяву про небажання стати донором після смерті. Якщо такої заяви немає – згода бути донором дається за умовчанням. За презумпції незгоди особа має задокументувати свою згоду стати посмертним донором).

Втім, проблема законодавства набагато глибше, ніж діюча презумпція незгоди на посмертне донорство органів.

Сама по собі наявність органу для пересадки не врятує життя пацієнта, якщо немає адекватних “листів очікування”, реального реєстру донорів, сучасної інфраструктури та обладнання для діагностики смерті мозку, підбору сумісності донора та реципієнта, забору та трансплантації органу; якщо недостатня кваліфікація лікарів; якщо немає подальшого забезпечення пацієнта імуносупресивними препаратами та реабілітацією тощо.

На жаль, в Україні з цим є проблеми. Наочно це демонструє ситуація з хворими, які потребують пересадки кісткового мозку.

Трансплантація кісткового мозку: в полоні фейків

На відміну від пересадки органів, трансплантація кісткового мозку не пов’язана з трупним донорством.

Це не хірургічне втручання, а медична процедура, під час якої хворій людині вводять спеціально оброблені стовбурові клітини (власні, аутологічна трансплантація, або донорські, аллогенна). Це безпечно для донора та дозволяє врятувати життя людині з лейкозом, лімфомами, серйозними порушеннями імунітету та деякими злоякісними пухлинами.

Кістковий мозок є органом кровотворення та імунної системи. Для того, щоб прибрати хворий або нефункціонуючий повноцінно кістковий мозок, необхідно застосувати не хірургічне втручання, а хіміотерапію у великих дозах і винищити неповноцінний кістковий мозок, після чого він та імунна система замінюються донорськими.

Клітини для пересадки найчастіше беруть з крові. Кров донора пропускають через спеціальний прилад, вилучаючи стовбурові клітини, та повертають кров донору. Ці стовбурові клітини здатні врятувати чиєсь життя.

Також джерелом стовбурових клітин може бути кістковий мозок донора. Ця процедура проводиться під загальним наркозом, донора госпіталізують в клініку на один день. Під час процедури у нього вилучають близько 5% від загального обсягу кісткового мозку. Така втрата не відчутна для самого донора, а організм компенсує її протягом двох тижнів.

Однак в Україні дорослим не роблять операцій з пересадки кісткового мозку від родинних та неродинних донорів – немає людських, матеріальних та технічних ресурсів.

Дітям начебто роблять, але й тут питань більше, ніж відповідей. Протягом останніх трьох років проведено близько 25 таких операцій, хоча щороку потребують трансплантації близько 300 дітей.

З трьохсот дітей з онкогематологією лише сотні підходить аутотрансплантація. Близько 200 необхідні донорська пересадка. З них лише 25% мають родинних сумісних донорів.

Решту дітей може врятувати неродинний донор, яким потенційно може стати кожна людина. Але в Україні бази донорів кісткового мозку немає, хоча державний реєстр донорів клітин кісткового мозку є, і ця структура отримує фінансування з бюджету.

За кордоном такі операції обійдуться родині хворої дитини у декілька мільйонів гривень, включаючи пошук донора.

У розвинутих країнах є бази з даними всіх охочих стати донорами. База, що відповідає міжнародним стандартам, отримує доступ до міжнародного реєстру донорів клітин кісткового мозку. В ній люди шукають сумісних донорів по всьому світу.

В Україні також має бути така база. І вона, начебто, є. Державний реєстр донорів клітин кісткового мозку створений у 2009 році.

Теоретично лікар має подати запит на трансплантат для конкретного пацієнта. А практично цього не можна зробити, оскільки не існує навіть форми для подання запиту.

Як з’ясували журналісти програми “Слідство.інфо” (Громадське телебачення), за 8 років існування реєстр поповнився лише на 120 зразків потенційних донорів, а в останнє він відновлювався у 2014 році.

При цьому, на фінансування цієї структури витрачено понад 4 млн грн. за період 2009-2013 років з бюджету Управління інноваційних проектів державного експертного центру МОЗ України.

Вірогідність знайти в реєстрі сумісного неродинного донора складає 1:40 000. А в українському реєстрі всього 120 донорів! (для порівняння, в бельгійському – 73 тис.)

В Україні стати добровільним донором, тобто потрапити в реєстр дуже непросто, навіть при всьому бажанні врятувати чиєсь життя.

Українські лікарі вміють робити такі операції. Але навіть наявність реального реєстру донорів для доступу до неродинних трансплантатів не вирішить питання. Адже на сьогодні в Україні фактично відсутнє матеріально-технічне забезпечення для цього (для доопераційного типування, операційного оснащення тощо).

Єдине відділення, де дітям роблять пересадку кісткового мозку від донорів, фізично не зможе прийняти всіх, кому потрібна така операція. Ось і виходить, в Україні не тільки дорослим, але і дітям не роблять пересадки кісткового мозку.

Людські життя мовою грошей

Підраховано, що, наприклад, в 2015 році українці витратили за послуги трансплантації за кордоном $43 млн.

Українські пацієнти отримували лікування в Білорусі, Ізраїлі, країнах Європи.

Наприклад, за операцію з пересадки нирки доводиться заплатити $60 тис. при собівартості близько $10 тис. В Україні вартість такої операції складає близько 120 тис. грн.

У 2016 році на трансплантологію з Держбюджету було виділено 6 млн грн., а на лікування пацієнтів за кордоном – 220 млн грн.

Гроші, які вивозяться з країни, могли б бути направлені на побудову власної повноцінної системи трансплантації. Тисячі життів можна було б врятувати, зекономивши колосальні державні кошти.

Щоб дати шанс на життя людині, якій потрібна пересадка кісткового мозку, не потрібна презумпція згоди на трупне донорство. Відверто кажучи – не потрібна чиясь смерть.

Шанс на життя залежить від злагодженої роботи системи: від рекрутингу та ведення реєстру донорів до розумного розподілу фінансування, кваліфікації лікаря, наявності матеріально-технічної бази для на всіх етапах підготовки донора та реципієнта, лікування та реабілітації хворого.

Тема трансплантації органів не є якоюсь винятковою чи такою, що стосується обмеженої кількості людей.

Правда в тому, що від хвороб, при яких може знадобитися пересадка органу, незастрахований ніхто з нас, з наших близьких чи рідних.

І поки Україна не налагодить роботу системи, використовуючи сучасний світовий досвід та позбувшись від фейків, в нас будуть вмирати від раку крові діти та дорослі. А ті, кому пощастить всією країною зібрати мільйони гривень, будуть фінансувати іноземну медицину, яка, на відміну від рідної, дасть їм шанс на життя.

Основним напрямком своєї роботи у складі Громадської Ради при МОЗ я обрав вирішення проблеми з трансплантологією в Україні.

Існує багато перепон, і не лише законодавчих, через які щороку вмирають тисячі дітей та дорослих, не дочекавшись необхідного лікування.

До цього напрямку вже зараз готові приєднатися і інші члени ГР, а також експерти, які безпосередньо займаються питанням трансплантології.

Громадська рада не зможе самотужки змінити систему, але вона має стати платформою для конструктивного діалогу між громадськістю, пацієнтами, медичною спільнотою та владою.

Зволікати з вирішенням питання трансплантології в Україні далі не можна – час об’єднувати зусилля для її вирішення.

Тимофій Бадіков, голова правління ГО “Батьки за вакцинацію” , член Громадської Ради при МОЗ

 

Джерела: http://moz.gov.ua/article/news/likuvannja-za-kordonom-kilkist-ta-vartist-provedenih-organnih-transplantacij-u-2017-roci

http://expres.ua/digest/2017/05/24/244126-ponad-90-tysyach-ukrayinciv-potrebuyut-operaciyi-transplantaciyi-cogo

https://life.pravda.com.ua/columns/2017/06/27/224958/