Зоряна Скалецька: країна має мати орієнтир, щоб краще розуміти куди ми рухаємося

Перепрошую, але щось нічого конкретного...
Знову плани-плани-плани!
Мені взагалі "совком" запахло...

“Міністерство охорони здоров’я працює над Національною стратегією здоров’я нації – 2030”, – про це повідомила міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька.

Вона зазначила, що на сьогодні в МОЗі працює 8 міжвідомчих груп, які розробляють стратегії  на 5-7 років, яких до вересня 2019 року не було.

Національна стратегія здоров’я нації – це цілі cталого розвитку, тобто орієнтири, яких потрібно досягнути до 2030 року за допомогою кільканадцяти стратегій, що розробляються або планують розробити МОЗ України.

Нагадуємо, що декілька стратегій вже було ухвалено урядом:

  • Стратегія розвитку імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб, яких можна запобігти проведенням імунопрофілактики на період до 2022 року
  • Стратегія забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом “Єдине здоров’я” на період до 2025 року та план заходів її реалізації.
  • Державну стратегію протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року
  • Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню.
  • План заходів щодо зниження рівня опромінення населення радоном та продуктами його розпаду, мінімізації довгострокових ризиків від поширення радону в житлових і нежитлових будівлях, на робочих місцях на 2020-2024 роки.

Однією з важливих цілей є також є Національна стратегія контролю онкологічних захворювань до 2030 року. Нагадуємо, що Зоряна Скалецька презентувала її в Уряді. Робота над цією Стратегією ще ведеться. Детальніше про стратегію читайте за посиланням: https://bit.ly/39x2xtJ

 

Джерело: https://moz.gov.ua/article/news/zorjana-skalecka-kraina-mae-mati-orientir-schob-krasche-rozumiti-kudi-mi-ruhaemosja


Управление медицинским бизнесом в Украине: проблемы и перспективы

Управление медицинским бизнесом в Украине: проблемы и перспективы

 

Елена Таран – коммерческий директор «CitiDoctor», собственник ветеринарных клиник «Animal Clinic» в Украине и Грузии.
 

Елена, недавно Вы были на специальной американской программе деловых стажировок «Здравоохранение: управление медицинскими учреждениями», которая проходила непосредственно в США. Расскажите об этом SABIT-е. И скажите, какие сегодня тенденции преобладают на рынке США в этой сфере, и нужны ли они в Украине?

Программа SABIT «Управление медицинскими учреждениями» преследует следующую цель: повышение эффективности медицинских организаций в нашей стране за счет демонстрации тенденций развития отрасли и передовых методов, которые разрабатываются и внедряются в США.

В США на практике я познакомилась с западными подходами к управлению и финансам и получила советы и рекомендации о том, как осуществить соответствующие изменения в наших организациях, что будет способствовать формированию более благоприятного инвестиционного климата в Украине, а также развитию бизнеса и инфраструктуры.

Что касается именно тенденций – все отражается на уровне политики Министерства здравоохранения. Наши стандарты, прописанные еще в 1960-х годах, объективно устарели. На рынке уже давно новые технологии, оборудования, подходы, но чтоб реализовать медицинский центр стоит придерживаться во всем стандартов 1960-х годов. Тогда возникает вопрос: каким образом мы можем реализовать современный проект, с современными подходами, прописанными процессами, когда у нас не проведены реформы медицины на государственном уровне. Необходимо разрабатывать новые стандарты по примеру тех, которые давно работают в США, и применять их в нашей стране. А также для всего населения Украины необходимо внедрять программы на медицинское обслуживания в частных клиниках, которые работают в США – Medicare и т.д. Таким образом мы сможем устранить коррумпированную часть медицины, которая существует в государственном секторе.

Что, по вашему мнению, является главным в успешном ведении медицинской деятельности?

Я 9 лет работаю в медицинской отрасли, и именно в его управлении, также имею опыт открытия и развития медицинских проектов в Лондоне, поэтому можно смело говорить об основном – прописанных процессах и стандартах для качественной работы центра, а также квалифицированном и перспективном персонале.

С какими основными препятствиями вы сталкиваетесь сейчас в своей работе?

Основной медицинский персонал, а именно ведущие врачи, знают еще ту систему, которая работала после распада СССР (так называемый государственный сектор), имеют непередовые решения на постановку и реализацию тех или иных процессов медицинского центра. А наше население хочет, чтоб медицина была на высоком уровне, поэтому мы должны разработать глобальную работающую систему. Такой опыт мы можем позаимствовать у западных коллег, тот опыт, который работает десятилетиями, и где не только обеспеченные люди могут получить квалифицированную помощь, а абсолютно все население страны.

Елена, как Вы считаете, какая сегодня самая глобальная проблема на рынке медицинских услуг?

Глобальная проблема – это коррупция, которая заложенная на различных этапах «ценообразования» медицинских услуг государственного сектора, и как я уже говорила ранее, на уровне МОЗ Украины прописаны устаревшие стандарты, которые на данный момент совершенно не соответствуют созданию современной медицинской системы. Также проблемой является нехватка квалифицированных кадров. Сегодня рынок труда достаточно нищий. Все научились писать резюме, большинство из хорошо написавших резюме научились себя презентовать и продавать, но подтвердить свою квалификацию, свои навыки на практике могут единицы.

Почему в медицинской сфере продолжают медлить и не занимаются качественным продвижением в сети Интернет, имеют устаревшие, неудобные сайты, преуменьшают значение соцсетей?

Потому как не многие понимают, что вложение средств в качественный маркетинг (а это недешево), приносит спустя полгода плодотворные результаты, а что чаще всего, компании экономят и нанимают дешевых и некачественных аутсорсеров, которые берутся за любой проект, не являясь экспертом в медицинских вопросах (медицинский маркетинг также специфический маркетинг). В итоге все получается плохо: руководство нервничает, принимает решение менять другую компанию, или в итоге вообще ничего не делать с маркетингом, в том числе и с сайтами, и с социальными сетями. Все упирается в финансовые отделы, которые не понимая важности, блокируют мнение собственников – что это не первая необходимость. Отсюда и медлительность или что еще хуже – бездейственность.

Медицинская реформа уже принята, закон вступил в силу, но многие граждане еще не задумывались над выполнением его положений на семейном уровне, хотя план и сроки перехода на такой формат отношений между медицинскими учреждениями и потребителями услуг прописан. Как считаете, сколько все-таки понадобится времени на реализацию реформы и приживется ли она вообще?

На самом деле то, что сейчас принято – это всего лишь верх айсберга всей реформы, а самое основное еще в процессе разработки. Но, естественно, все переживают, как это будет, и может возникнуть вопрос того, что реформа и изменения не приживутся, но ответьте себе на вопрос: «Вы готовы дальше приходить в государственную структуру и в итоге платить деньги (не официально) «в карман» младшему, среднему медицинскому персоналу и врачам?» И в итоге стоимость услуг получается выше, чем в частных медицинских учреждениях, где все прозрачно. Наше общество, естественно, боится, потому как это что-то новое, и пока непонятно, как это повлияет на людей и что происходит в системе здравоохранения Украины в целом. Будем надеяться на то, что внедрение пройдет очень качественно по всей вертикали, ведь мы должны все же понимать, что постсоветский менталитет еще не вытеснен. Но то, что нужно уходить от того, что сегодня происходит в медицине Украинского государства – это даже и обсуждать не нужно. Нужно менять мышление наших граждан, и только тогда мы придем к порядку, безопасности, безкорупционности и качественному сервису, а также доступности услуг для всех жителей Украины!

Беседу вела Татьяна Кулик

Джерело: http://gossip.im/lifestyle/164-upravlenie-medicinskim-biznesom-v-ukraine-problemy-i-perspektivy.html


Нова модель інтернатури (проект МОЗ)

Нова модель інтернатури: переваги для баз стажування та інтернів чи "смерть" окремих вузьких спеціальностей?
Тому що, після хірургії загальної, на даний момент, ніхто не піде ще вчитись на дитячого хірурга...

 

МОЗ України продовжує діалог із заінтересованими сторонами щодо впровадження нової моделі інтернатури. 27 листопада відбулася зустріч керівництва та експертів МОЗ України з  представниками адміністрацій та топ-менеджерами державних, комунальних та приватних медичних закладів щодо нових правил, за якими проходитимуть інтернатуру майбутні українські лікарі.

Заступниця Міністра Младена Качурець презентувала нову модель інтернатури та її переваги для всіх учасників ринку медичних послуг – як державних і комунальних закладів охорони здоров’я, так і приватних клінік. Вперше в Україні створюються умови, за яких проходження інтернатури є однаково можливим у державних та приватних лікарнях, які відповідають вимогам для підготовки інтернів. А якість підготовки залежить від злагодженої співпраці університетів, академій післядипломної освіти із базами стажування на основі європейських примірних програм.

Найактуальнішими питаннями для керівників потенційних баз стажування, які обговорили під час зустрічі були:

  • оновлені вимоги до баз стажування
  • механізм електронного розподілу
  • оновлений перелік спеціальностей
  • примірні програми підготовки
  • головні задачі та вимоги до лікарів-кураторів

Також під час зустрічі вирішили розробити алгоритм дій для бази стажування для успішного запуску оновленої інтернатури у 2020 році.

Нова модель інтернатури передбачає, що заклади вищої освіти співпрацюватимуть із закладами охорони здоров’я для визначення переліку посад лікарів-інтернів та формування спільних програм інтернатури. Таким чином випускники матимуть змогу обрати конкретний заклад охорони здоров’я, заклад освіти та спеціальність як комплексну програму інтернатури, а засобами електронної системи на основі рейтингу та визначених пріоритетів буде здійснено електронний розподіл. В результаті розподілу, випускники матимуть змогу пройти інтернатуру в обраних ними закладах охорони здоров’я, а бази стажування – вмотивованого інтерна.

На сьогодні у проекті положення про інтернатуру визначені вимоги до баз стажування, які грунтуються на переліку матеріально-технічного оснащення та відповідному пацієнтопотоку.  Такий підхід дозволяє спрямувати майбутнього лікаря для підготовки в той заклад, де він зможе якнайкраще ознайомитися з усіма аспектами надання медичної допомоги за своєю спеціальністю.

Бази стажування мають:

  1. Відповідати оновленим  вимогам.
  2. Створювати умови для максимального доступу інтерна до пацієнтів.
  3. Забезпечувати практичну підготовку в інтернатурі.

Спеціальності, передбачені новою моделлю інтернатури

Оновлений перелік спеціальностей включає такі, які належать до первинної спеціалізації відповідно до UEMS (Європейська асоціація медичних спеціальностей). Інформація про потребу базується на емпіричних даних. Вони відповідають світовій практиці післядипломної підготовки фахівця протягом 5-6 років.

До переліку увійшли:

  1. Акушерство та гінекологія
  2. Анестезіологія та інтенсивна терапія
  3. Внутрішні хвороби
  4. Загальна практика – сімейна медицина
  5. Загальна стоматологія
  6. Медицина невідкладних станів
  7. Неврологія
  8. Отоларингологія
  9. Офтальмологія
  10. Патологія
  11. Педіатрія
  12. Психіатрія
  13. Радіаційна онкологія та ядерна медицина
  14. Радіологія
  15. Хірургія
  16. Фізична та реабілітаційна медицина

Лікарі-куратори

Головне завдання для лікаря-куратора – бути професійним наставником для інтерна. Для цього лікарі-куратори проходитимуть курси менторства.

Лікарем-куратором може бути лікар який має досвід роботи за фахом не менше 7 років та працює у відділенні, де і лікар-інтерн. Він отримуватиме за це фінансову винагороду та зможе мати не більше 5 середньорічних інтернів.

Як працюватиме нова модель інтернатури

  1. Заклад охорони здоров’я надає закладу вищої освіти перелік вакантних посад для проходження інтернатури. ЗВО вносить їх до електронної бази.
  2. Випускник САМОСТІЙНО в електронному кабінеті вибирає 5 програм підготовки в порядку пріоритетів.
  3. Електронна система автоматично здійснює розподіл відповідно до рейтингового балу та встановлених пріоритетів.
  4. Після проведеного електронного розподілу випускник отримує повідомлення з направленням на проходження інтернатури за однією з обраних програм.

Напрацювання консультації будуть враховані в процесі підготовки відповідного проєкту наказу.

Проєкт наказу МОЗ України «Про затвердження Положення про інтернатуру» нещодавно був на громадському обговоренні. Зі звітом про підсумки громадського обговорення можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/2XZJKm4

Джерело: https://moz.gov.ua/article/news/nova-model-internaturi-perevagi-dlja-baz-stazhuvannja-ta-interniv


“Не важливо скільки років ти прожив, важливо, наскільки якісно”. Пам’яті Олександра Афанасійовича Сергієнко

Не міг не розмістити цю статтю на своїй сторінці… Завжди захоплювався Олександром Афанасійовичем Сергієнко! Як при житті, так і після його смерті… Вічна пам’ять…

“Не важливо скільки років ти прожив, важливо, наскільки якісно”. – Ці слова належать лікарю ортопеду-травматологу дитячому Олександру Афанасійовичу Сергієнку, професіоналу своєї справи, «маестро», як його з повагою називали колеги з ОДКЛ – єдиного лікувального закладу, роботі в якому він присвятив усе своє трудове життя.

Саме тут, працюючи з дітьми, він реалізувався як лікар, досягши такого рівня професіоналізму, що на консультацію до нього прагнули потрапити батьки з дітьми не лише з нашої області, а й з інших регіонів країни. Маючи величезний багаж знань і досвіду, він усе своє життя працював над собою, багато читав, інколи його можна було побачити за столом з циркулем або лінійкою – Олександр Афанасійович щось аналізував, виміряв, продумував хід кожної майбутньої операції. Він удосконалював апарат Ілізарова, запатентував до десяти винаходів, хоча їх кількість могла бути набагато більшою, читав лекції на курсах удосконалення лікарів. Чекали на виступи талановитого лікаря-практика Сергієнка з Житомира й на міжнародних семінарах. Олександр Афанасійович прожив лише 63 роки, але прожив їх, як і мріяв, надзвичайно якісно, реалізувавши себе сповна і в професії, і в особистому житті. Він був прекрасним сином, чоловіком, батьком, дідусем, попереду в нього було багато планів, задумів, які, на превеликий жаль, не вдалось реалізувати, бо хвороба, як кажуть, не вибирає…

-Мирослава Олександрівна Сергієнко, донька: «Тато, Олександр Афанасійович Сергієнко народився в с. Закутинці Богуславського району Київської області і був найменшим з п’яти дітей у родині Афанасія Мефодійовича і Домни Оверківни. «Наш Сашик»,-так усі домашні називали улюбленця родини. Через зайнятість батьків, бо зрозуміло, щоб прогодувати таку велику родину, їм доводилось важко працювати в колгоспі і вдома, в ролі няньки у нього була старша 11-річна сестра Маруся, якій ще й самій так хотілося погратися з ровесниками. Тож історій, подібних тій, як малий Сашко у такої няньки не раз випадав з візочка, безліч і не раз ці спогади були темою для дружніх жартів у нашій сім’ї, коли всі Сергієнки збиралась на свята. Усі діти цієї великої згуртованої родини, незважаючи на напівголодне дитинство, школу за три кілометри і дві пари чобіт на п’ятьох (тож те, що діти в родині навчалися у дві зміни, було везінням), виросли розумними й освіченими людьми. Старший Василь працював головою колгоспу, Петро – викладач, кандидат філософських наук, Микола – хірург, ортопед-травматолог, йому нині 73 роки, але він і зараз працює в Києві за спеціальністю, єдина донька Марія залишилась при батьках, працювала на фермі. А мій тато, маючи від природи хист до малювання, мріяв працювати з деревом, займатися різьбярством, тож маючи неповну середню освіту, вирішив подати документи до Львівського технікуму, єдиного на той час, хто готував фахівців відповідного профілю. Я вже не пам’ятаю усіх деталей цієї історії, але тато повернувся у рідне село і закінчував 10 класів, але потім не раз у житті ще використовував свій хист до малювання, коли в школі у мене були уроки креслення. Аби я мала уявлення, вирізав деталь з картоплини, з якої можна було зробити креслення у трьох проекціях і детально все пояснював. Закінчивши школу з відмінними оцінками, тато вирішив подати документи в КМІ ім. О.О.Богомольця на педіатричний факультет. Старший брат Петро, викладач філософського факультету Київського університету ім. Т. Шевченка, вмовляв його вступати до них, провівши для нього навіть екскурсію по факультетах, переконував, що його місце тут і він навіть нікому не казатиме, що вони рідні брати. Але абітурієнт Олександр Сергієнко остаточно визначився з майбутньою професією – буде лікарем, як і інший їх рідний брат Микола, який у цей час уже був студентом столичного вишу.

Самодисципліна, велика сила волі, потяг до знань,- усе сприяло тому, що з першого курсу він учився на відмінно. До того ж оселився тато у кімнаті гуртожитку зі своїм однодумцем, майбутнім світилом медицини і другом на все життя Василем Петровичем Сорокою.

На період сесії вони закривались у своїй кімнаті і нічого іншого, окрім конспектів і підручників у той час для них не існувало, а вже влітку, після успішно складеної літньої сесії, разом зі старшим братом тато поїхав у будівельний загін у Казахстан, де й зустрівся з моєю мамою Фарідою. Вони листувались рік, на студентські канікули тато їздив у Казахстан, і мама, вихована в суворих національних традиціях, дала згоду на заміжжя і переїзд до чоловіка в далекий край, в Україну. Жили спочатку в гуртожитку, у дев’ятиметровій кімнатці з перегородкою, розрахованій на дві родини. Тато, аби забезпечити сім’ю, вчився на відмінно, щоб отримувати підвищену стипендію, і підробляв на швидкій допомозі. Згодом житлові умови дещо покращились з переїздом до Пущі-Водищі, де жив старший брат Коля з дружиною Танею, яка була шеф-кухарем у санаторії. Мама деякий час працювала разом з нею, а згодом вона вже поєднувала навчання у медучилищі і роботу в інституті ендокринології і обміну речовин ім. В.П.Комісаренка. Київ – місто, де я народилася.

Проходити інтернатуру татові запропонували в Житомирі. В.В. Онищенко, один із тих фахівців, хто відіграв значну роль у становленні і розвитку хірургічної, ортопедо-травматологічної служби на Житомирщині, переконав тата залишитись працювати тут. Слід зазначити, його неодноразово переманювали в столицю та й мама була не проти – в Києві і нині живе багато наших родичів, але тато обрав Житомир. Спочатку ми жили в гуртожитку на бульварі, де, мешкали й інші медпрацівники. Пам’ятаю, як захворіли тоді ми з татом на хворобу Боткіна і обоє лікувались в обласній дитячій лікарні. Місця в дитсадку для мене не було, тож взяти мене погодились за умови, що й мама працюватиме. Мама влаштувалась тоді на роботу вихователькою у мій дитсадок, бо мала ще й педагогічну освіту, закінчивши Бердичівське педучилище. А тато дуже багато працював, він буквально жив професією. Робив креслення якихось приладів, ходив на завод, де йому їх виточували, виступав на курсах підвищення кваліфікації, викладав у Житомирському медучилищі, розробивши власну систему тестування, завдяки якій можна було легко перевірити засвоюваність матеріалу студентами, брався за лікування рідкісних захворювань, і вони йому підкорялися. До нього на прийом приїздили пацієнти чи не з усього світу. Пригадую навіть, як я їхала в трамваї зі школи і якась незнайома жінка підійшла і запитала мене, чи я не донька Сергієнка?

Знаю, що тато ніколи не лукавив. Оглянувши дитину і проаналізувавши всі можливості, запитував батьків, чи готові вони до повторних операцій. З багатьма родинами колишніх пацієнтів ми дружимо і донині, як ось і з Лідією Володимирівною, доньку якої тато лікував багато років і в результаті вони стали близькими нам людьми. Він завжди жив хірургією, ортопедією, не любив підміняти навіть на час відпустки завідуючого, казав: «Я – лікар-практик. У той час, коли я можу когось врятувати, я змушений займатись паперовою роботою». Пам’ятаю вічну татову зайнятість, поїздки, виклики по ургенції, і разом з тим він старався приділити родині увагу. Усім трьом нам він купив ковзани, і ми навчились на них кататись, те ж було і з велосипедами. А ті незабутні походи в гори, підкорення Малої, а потім і Великої Сивуль!

Напередодні походу він все прораховував, планував все до найменших дрібниць і навіть ложечка коньяку після дощу усім без винятку членам експедиції – теж його прояв уваги. Моя донька Марина, його улюблениця, потім хвалилася: «А я з дідусем коньяк пила». А ще пам’ятаю, як у неї замерзли руки під час походу і тато порадив їй: «А ти шкарпетки на руки одягни!» Це було так смішно…
Тато був дуже доброю людиною, любив пожартувати, але не ображаючи, любив життя, багато читав і мабуть, якби мав змогу, а головне – час, багато б подорожував, бо улюбленою його передачею був «Світ навиворіт». Він любив гарні, змістовні пісні, а про пісню «Есть только миг» якось сказав, що ми навіть не уявляємо, як там все точно сказано! Коли тато захворів, моя донька Марина, яка має від природи гарний голос і знає багато пісень, на його прохання співала йому в лікарні. Прослухавши її репертуар англійською, він просив, щоб заспівала українською і донька, так схожа та татка і на бабусю Домку – з такими ж небесно-голубими очима, як у них, співала його улюблену « Я піду в далекі гори». Від природи завжди зібраний тато хотів, щоб і ми такими були, казав нам: «Я не хочу, щоб по мені лили сльози. Іди, причепурись. А сережки твої де?»
Тато завжди мріяв про учня, якому можна було б передати свій досвід, все хвилювався: «Ось вимре наше покоління…» і дуже тішився, коли він з’явився – Юрій Сергійович Можарівський, він був з татом до останніх днів, як і Віктор Федорович Панчишин. Їх імена я згадуватиму завжди з глибокою вдячністю, як і багатьох інших колег з обласної дитячої клінічної лікарні – лікувального закладу, якому він присвятив усе своє таке коротке життя».

Дійсно, 63- хіба це вік для людини? Олександр Афанасійович міг ще довго жити, оперувати, ходити з рідними людьми в улюблені гори, зрештою, дочекатись, коли внучка стане лікарем, як вона вже вирішила і можливо теж лікуватиме дітей. Дідусь пішов з життя, знаючи про це її рішення і мабуть у душі тішився цьому, як і тому, що донька залишилась на його прізвищі.
Проводжали О.А. Сергієнка в останню путь, як і годиться «маестро» – аплодисментами.

Джерело: http://zhodkl.zt.gov.ua/2019/09/20/%d0%bd%d0%b5-%d0%b2%d0%b0%d0%b6%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%be-%d1%81%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%ba%d0%b8-%d1%80%d0%be%d0%ba%d1%96%d0%b2-%d1%82%d0%b8-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%b8%d0%b2-%d0%b2%d0%b0/


Лікар має право: Докладно про пільги для медиків у сільській місцевості (фейкова версія від МОЗу).

Це просто жах! Чим вихваляємось?! Якими пільгами?!
Чи може МОЗ добився відміни постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 
«Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», 
яка забрала у сільських медиків усі пільги, гарантовані Законом України?!
В кінці пояснення від МОЗу за 2014 рік про сумнозвісну пАстанову...

Медики, які працюють у сільській місцевості, можуть розраховувати на додаткові пільги. Розповідаємо, які пільги і за яких умов мають забезпечуватися і як це реалізується на практиці.

ЯКІ ПІЛЬГИ ЗАКРІПЛЕНІ В ЗАКОНОДАВСТВІ

Робота медиків у сільській місцевості має певні особливості. А отже, в законодавстві передбачено, що медики мають право на забезпечення побутових потреб у сільській місцевості:

  • на безоплатне користування житлом з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу;
  • на  додаткові гарантії оплати праці та належних умов праці, включаючи забезпечення необхідним медичним обладнанням та спеціальним транспортом;
  • на мотиваційні пакети від місцевої влади, у тому числі надання службового житла, транспорту, мобільного зв’язку, пільгових (іпотечних) кредитів на будівництво або придбання житла, компенсації плати за житлово-комунальні послуги та енергоносії, обслуговування та експлуатацію автомобільного транспорту;
  • на підвищення рівня професійних знань та практичних навичок;
  • на пільги щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту;
  • на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

 

ЯК РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ПРАВА НА ПРАКТИЦІ

Забезпечення житлом зараз активно практикується для залучення лікарів первинної ланки. Адже дохід медичного закладу напряму залежить від кількості пацієнтів, які підписали декларації з лікарями закладу.

Там, де місцева влада розуміє необхідність підтримки свого центру первинної медичної допомоги або окремої амбулаторії – лікарям надають службове житло, іноді з можливістю поступового викупу, або, за бажанням працівника – пільговий кредит на придбання власного. Також місцева влада пропонує повну або часткову оплату комунальних послуг.

Так, у смт Веселинове Миколаївської області лікарю надають квартиру з ремонтом і меблями. У с. Рівне Кіровоградської області лікар забезпечується 2-кімнатною квартирою  в центрі села, облаштовану меблями, є договір з сільською радою про оплату комунальних послуг. У с. Великі Виски тої ж області також шукають лікаря з можливістю надання 2-кімнатної квартири. Там будуть раді бачити молодих лікарів. Також  молодого спеціаліста, який має кваліфікацію роботи з дітьми, навіть без досвіду роботи чекають у ЦПМСД Варварівської сільради на Дніпропетровщині, надають квартиру за місцем роботи. Забезпечують житлом і у с. Виноградове та сільських амбулаторіях Олешківської ЦПМСД на Херсонщині. Місцева ОТГ готова закупити квартиру в смт. Козельщина на Полтавщині. Це тільки декілька прикладів, про які керівники лікарень широко комунікують у соцмережах.

За проектом “Доступна медицина” вже збудовано 93 амбулаторії в сільській місцевості. Значну частину з них одразу облаштовують сучасним житлом для медичного персоналу.

Також у оголошеннях про запрошення на роботу лікарів у сільську місцевість завжди акцентують увагу на заробітній платі 12-15 тис. грн на місяць. Деякі заклади пропонують “підйомні” до 100 тис. грн, як от у Тарутинському районному центрі ПМСД в Одеській області.

Важливою умовою надання первинної медичної допомоги сільському населенню є наявність в амбулаторії автомобіля та забезпечення необхідним медичним обладнанням.

Оснащення медичного закладу має відповідати табелю оснащення, який затверджений наказом МОЗ України від 26.01.2018 р. № 148.  Це не тільки сучасне медичне обладнання, а й наявність транспортного засобу. Заклади первинної медичної допомоги мали бути забезпечені обладнанням і транспортом для підписання договору з Національною службою здоров’я. З 2020 року такі договори будуть необхідною умовою отримання фінансування з державного бюджету і для закладів спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Зокрема, у ті медичні заклади в сільській місцевості, які ще не мали транспортного засобу, авто закупили за проектом “Доступна медицина”.

 

ХТО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІЛЬГ ДЛЯ МЕДИКІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

У  Законі «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості»  зазначено, що органи місцевого самоврядування з метою підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості:

  • вирішують в установленому порядку питання про забезпечення медичних та фармацевтичних працівників житлом, службовим транспортом, належними умовами праці, стаціонарним та мобільним зв’язком, мобільною комп’ютерною технікою та програмними продуктами, професійною літературою та періодичними медичними виданнями, у тому числі електронними;
  • впроваджують додаткові стимули для залучення на роботу висококваліфікованих медичних працівників шляхом запровадження мотиваційних пакетів, що можуть включати, зокрема, позачергове безоплатне виділення земельних ділянок, сприяння в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла, надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті, компенсацію плати за житлово-комунальні послуги, послуги зв’язку, обслуговування та експлуатацію автомобільного транспорту, оплату за навчання в інтернатурі, підвищення кваліфікації, у тому числі за кордоном, додаткову оплату праці, інші заохочувальні заходи за проведення профілактичних медичних оглядів, диспансеризації, вакцинації пацієнтів або додаткові фінансові заохочення.

Крім широкої комунікації про умови роботи в медичному закладі в конкретному селі, селищі міського типу або ОТГ, важливо також підвищувати рівень інфраструктури населеного пункту.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНІ ПРАВА МЕДИКІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

Права медиків, які працюють у сільській місцевості, регулюються такими законами:

  • Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII
  • Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР
  • Закон України “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості” від 14 листопада.2017 р. № 2206-VIII

Джерело: https://moz.gov.ua/article/for-medical-staff/likar-mae-pravo-dokladno-pro-pilgi-dlja-medikiv-u-silskij-miscevosti

КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Департамент економіки та ресурсного забезпечення

Щодо пільг медпрацівникам

ПИТАННЯ: Чи було внесено зміни щодо пільг медпрацівникам до Державного бюджету України на 2014 р. відповідно до Закону України від 27.03.2014 р. № 1166? З якої дати нараховувати пільги медпрацівникам?

ВІДПОВІДЬ: Верховна Рада України 8 лютого 2007 р. ухвалила Закон «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я» щодо надання пільг медичним працівникам, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у цих населених пунктах у квартирах та власних будинках.

Ці гарантії надаються в Порядку, затвердженому наказом Мінпраці, Міносвіти, МОЗ та Мінкультури України від 13.09.2006 р. № 341/651/619/769 «Про затвердження Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням відповідно до пункту «і» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту» (із змінами).

Чинність Порядку поширюється на педагогічних, медичних. Фармацевтичних працівників та працівників культури установ (закладів) державної та комунальної форм власності незалежно від відомчого підпорядкування, на пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними, медичними та фармацевтичними працівниками в сільській місцевості і селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах.

За пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі – постанова № 530) пільги, компенсації та гарантії, на які згідно із законами мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, інші послуги), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, надаються за умови, якою розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців не перевищує 900 грн.

Ця норма постанови № 530 фактично скасовує право на пільги на комунальні послуги медичним працівникам, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у цих населених пунктах у квартирах та власних будинках, середній посадовий оклад яких, визначений за Єдиною тарифною сіткою, сьогодні становить: лікарів – 1888 грн, сестер медичних – 1510 грн, що значно перевищує 900 грн.

Ураховуючи викладене. Міністерство охорони здоров’я України неодноразово зверталося до уряду та Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо скасування зазначених обмежень, але нині п. 14 постанови № 530 є чинним.

Водночас це питання слід розглядати у взаємозв’язку з обсягом валового внутрішнього продукту, який перерозподіляється через зведений бюджет України, оскільки бюджетні видатки формуються в межах наявних ресурсів дохідної частини бюджету, тому подальша робота щодо поліпшення соціального захисту працівників галузі охорони здоров’я буде проводитися з урахуванням фінансових можливостей держави.

Ірина ДЕРЕГЛАЗОВА,
головний спеціаліст

“Праця i зарплата” N 27 (895), 23 липня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214

Джерело: http://cons.parus.ua/_d.asp?r=0963Z2bb99d9c823e8f9855ce4c7d8e8ca560


В Україну почали поставляти препарати для онкохворих за бюджет 2019 року

Почитав новину... Пістрявить словами "невдовзі", "майже", "найближчим часом" і т.д.. 
Ніякої конкретики! В стилі лозунгів СРСР, типу "доженемо і переженемо Америку!"
Вихваляння дуже аж сумнівне...
І ще. Наголос на дорослій онкології. А з дитячою усе в порядку?! 
Чи це може інформаційна підготовка до новини з цього тижня про 
"взяття" лікарів Національного інституту раку?!
Мені стає трохи соромно, читаючи такі новини...

Препарати для пацієнтів з онкозахворюваннями, закуплені за кошти держбюджету 2019 року, невдовзі будуть розподілені в регіони. Перші ліки, закуплені через міжнародну організацію Crown Agents, вже поставили в Україну. Це рекордно оперативні поставки, яких МОЗ України вдалося досягти, завдяки ефективним процедурам державних закупівель через міжнародні організації. 

Зокрема, вже поставлені такі препарати як хлорамбуцил, кальцію фолінат, інтерферон альфа-2b. Препарат інтерферон, який має імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну біологічну активність, уже прибув майже в повному обсязі. Це дозволить найближчим часом забезпечити майже всю заявлену потребу інтерферону.

Крім того, найближчим часом в Україну прибудуть іще 7 найменувань препаратів для лікування дорослих із онкозахворюваннями.  Усі ліки відповідають міжнародним стандартам якості.

Оскільки у 2014 році тендери на закупівлю життєво важливих ліків майже за всіма державними програмами відбулися лише наприкінці року, то графік подальших поставок суттєво зсунувся. Тому налагодження графіків поставок та синхронізація закупівель із бюджетним циклом стало одним із ключових завдань для державних закупівель. Щороку МОЗ України вдається оптимізувати ці процеси і сприяти максимально оперативному постачанню ліків для пацієнтів.

Торік МОЗ України вперше вдалося сформувати номенклатури (перелік ліків, які закуповуються через міжнародні організації) на наступний рік іще в грудні. Це дозволило здійснити закупівлі в рекордно швидкі строки та отримати перші поставки ліків вже в липні. 

Крім того перелік експертних груп із супроводу закупівель суттєво оновився. Загалом, до 29 груп увійшло 82 фахівці, лікарі та представники громадськості, з яких третина раніше не брала участі в експертних групах. Нових та високопрофесійних експертів вдалось залучити саме завдяки публічності процесу формування експертних груп, що відбулося вперше.

У Державному бюджеті на 2019 рік на закупівлі ліків передбачено 6, 6 млрд грн, з них – на напрям дорослої онкології – понад 1,3 млрд грн. Загалом сьогодні 90% препаратів за напрямом дорослої онкології купуються дешевше, аніж у 2014 році.

Нагадаємо, нещодавно в Україну прибув ефективний препарат для лікування хворих із раком крові – аспарагіназа. Він буде доступний пацієнтам у медзакладах безоплатно. 

Джерело: https://moz.gov.ua/article/news/v-ukrainu-pochali-postavljati-preparati-dlja-onkohvorih-za-bjudzhet-2019-roku


Які зміни чекають на пацієнтів та медиків з 2020 року

Ідея непогана... Питання лише в тому, наскільки її вдасться реалізувати...

25 липня, в.о. міністра охорони здоров’я України доктор Уляна Супрун та заступник міністра Павло Ковтонюк представили зміни, які чекають на пацієнтів і медиків у 2020 році.

У 2020 році медичні заклади усіх рівнів перейдуть на модель фінансування Національної служби здоров’я згідно з Законом «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

До програми медичних гарантій увійдуть послуги первинної, спеціалізованої амбулаторної, стаціонарної медичної допомоги, а також екстрена, паліативна та реабілітаційна допомога.

 

ЩО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ У 2020 РОЦІ?

Вперше пацієнти отримають чітке розуміння, які безоплатні медичні послуги в рамках програми медичних гарантій їм нададуть. Також діятимуть зрозумілі та прозорі правила отримання медичних послуг за програмою медичних гарантій:

  • Екстрена медична допомога. На екстрений випадок завжди приїздить швидка, пацієнт отримує допомогу. Національна служба здоров’я України (НСЗУ) оплачує екстрену медичну допомогу і госпіталізацію, коли вона необхідна. Екстрена допомога надається незалежно від того, чи є у вас декларація з сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром.
  • Планова медична допомога. Ключ до отримання планової медичної допомоги — декларація з сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром для дітей. Якщо у вас є декларація, це означає, що НСЗУ бачить вас у електронній системі і оплатить необхідні вам медичні послуги, які входять до програми медичних гарантій.

Щоб отримати планову медичну послугу, гарантовано оплачену НСЗУ, необхідно:

  1. Мати електронне направлення від свого сімейного лікаря, терапевта, педіатра або вузькопрофільного лікаря.
  2. Обрати заклад і лікаря, які вам подобаються. НСЗУ покриє певний перелік послуг у певному медичному закладі. І оплатить цю послугу закладу, де вона була надана.
  3. Записатися на прийом.
  4. Прийти у призначений час і отримати медичну послугу.
  5. Якщо послуга була надана неякісно, лікар вимагав гроші — потрібно подати скаргу до НСЗУ. І зробити це легко – зателефонувати за номером 16-77.

ЩО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ МЕДИКІВ?

  • Медичні заклади всіх рівнів медичної допомоги у 2020 році перейдуть на нову модель фінансування та матимуть договір з Національною службою здоров’я.
  • Медичні послуги, в рамках програми медичних гарантій, будуть оплачуватися Національною службою здоров’я України за прямими договорами із медзакладами.
  • Заклади почнуть працювати за Господарським кодексом України. Це означає, що лікарні більше не працюватимуть як бюджетники, а стануть неприбутковими підприємствами. Зможуть самостійно розпоряджатися своїми коштами, складати фінансовий план, планувати закупівлю обладнання та ремонт, вільно формувати зарплату своїх медичних працівників.
  • Почне формуватися конкурентний ринок, який дасть поштовх для розвитку успішних закладів.

 

ЩО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ?

Місцева влада повинна усвідомити, що тепер вона відповідає за доступність медичної допомоги для пацієнтів. Саме місцева влада має робити ремонт медичних закладів, власниками яких вона є, допомагати з закупівлею обладнання, оплачувати комунальні послуги та забезпечити доїзд до закладів (дороги).

Сьогодні перед місцевою владою стоять декілька простих завдань, які вже були виконанні для первинної ланки:

  • Автономізація всіх медичних закладів, власниками яких вони є.
  • Комп’ютеризація та підключення закладів до eHealth.

 

ЯК ГОТУЮТЬСЯ В РЕГІОНАХ ДО 2020 РОКУ

У лікарнях по усій країні триває процес автономізації. Лікарні переходять у статус некомерційних підпримств, щоби підписати угоди з НСЗУ і отримувати кошти. Наразі найвищий рівень готовності у  Полтавській, Харківській, Волинській, Рівненській та Львівській областях. Там вже автономізувались від 68 до 85% лікарень. Найменше закладів реорганізували в Луганській, Закарпатській,  Івано-Франківській, Миколаївській та Херсонській областях. Лікарні, що не реорганізуються і не укладуть договір з НСЗУ, не зможуть отримувати фінансування із державного бюджету. Такі медзаклади будуть змушені утримуватися з інших джерел — наприклад, з місцевих бюджетів.

З 2020 року до єдиного медичного простору увійдуть медзаклади, які традиційно вважалися “закладами для своїх”. Йдеться про “Феофанію” та медзаклади Академії медичних наук. З 2020 року тут зможуть лікуватися всі. Також очікується, що договори з НСЗУ підписуватимуть приватні клініки.

Також готуються до переходу на нову модель фінансування заклади екстреної медичної допомоги. Крім автономізації, ці заклади проводять тендери, аби вже з наступного року по всій країні запрацювали оновлені диспетчерські служби. Крім того, триває  пілотний проект щодо розвитку системи екстреної медичної допомоги у Вінницькій, Донецькій, Одеській, Полтавській, Тернопільській областях та Києві у 2019 році. Йдеться, зокрема, про закупівлю нового транспорту, оснащення для навчально-тренувальних відділів центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф,  професійну підготовку працівників екстреної медицини – уже три групи тренерів з шести пілотних регіонів пройшли  навчання за кращими світовими стандартами.

Закладаються основи для ефективних закупівель ліків, що проводяться на регіональному рівні. ДП “Медичні закупівлі України”, що має перебрати на себе функцію централізованої  закупівлі ліків та медпрепаратів за кошти держбюджету, також працюватиме з ринком щодо зниження цін, об’єднувати місцеві закупівлі, проводити рамкові закупівлі, формуватиме і вестиме електронні каталоги для допорогових закупівель медичних товарів. Для регіонів закупівлі через держпідприємство не є обов’язковими. Але для ефективного використання коштів вони зможуть звертатися до централізованої закупівельної організації для проведення тендерів та закупівель за рамковими угодами, які дозволять закупити більше якісних ліків за меншою вартістю.

Докладніше про зміни у 2020 році – у відео.

 

Джерело: http://moz.gov.ua/article/reform-plan/jaki-zmini-chekajut-na-pacientiv-ta-medikiv-z-2020-roku–


МОЗ України затвердило оновлені протоколи надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі

Відтепер усі служби екстреної медичної допомоги незалежно від форми власності і підпорядкування надаватимуть допомогу за сучасними стандартами, що базуються на принципах доказової медицини.

Оновлені протоколи затверджені наказом МОЗ України № 1269 від 05.06.2019. Попередній наказ МОЗ України від 15.01.2014 № 34, який регулював роботу фахівців під час надання екстреної медичної допомоги, втратив чинність.

Оновлені протоколи базуються на принципах доказової медицини. Їх мають використовувати усі фахівці системи екстреної медичної допомоги.

Впровадження нових протоколів – частина комплексного підходу Міністерства охорони здоров’я до питання трансформації системи ЕМД. Він спрямований, перш за все, на покращення якості та доступності екстреної медичної допомоги для кожного громадянина.

 

Що дають оновлені клінічні протоколи

Для пацієнтів:

  • впевненість, що у разі потреби вас рятуватимуть дієвими, науково обгрунтованими і найкращими на сьогоднішній день методами;
  • так званий “людський фактор” і пов’язана з цим можливість помилок зведена до мінімуму.

Для фахівців, які надають екстрену медичну допомогу:

  • чіткі і сучасні стандарти, які не містять застарілих положень;
  • мінімізація ймовірності помилок.

Для керівників Центрів ЕМД та закладів охорони здоров’я:

  • уніфіковані сучасні алгоритми дій;
  • стандартизований підхід до аналізу роботи працівників та структур.

Для системи охорони здоров’я:

  • ще один крок в утвердженні доказової медицини;
  • більш якісна екстрена медична допомога і більше врятованих життів;
  • уніфікація догоспітальної допомоги і системний підхід у наданні допомоги на різних рівнях системи охорони здоров’я.

Джерело: http://moz.gov.ua/article/news/moz-ukraini-zatverdilo-onovleni-protokoli-nadannja-ekstrenoi-dopomogi

Це все добре... Але Протокол на 317 сторінок. 
Хто з фахівців (особливо, - парамедики без медичної освіти) 
зможе його осилити і впровадити у повсякденну практику?

Скачать (PDF, 2.07MB)