“Не важливо скільки років ти прожив, важливо, наскільки якісно”. Пам’яті Олександра Афанасійовича Сергієнко

Не міг не розмістити цю статтю на своїй сторінці… Завжди захоплювався Олександром Афанасійовичем Сергієнко! Як при житті, так і після його смерті… Вічна пам’ять…

“Не важливо скільки років ти прожив, важливо, наскільки якісно”. – Ці слова належать лікарю ортопеду-травматологу дитячому Олександру Афанасійовичу Сергієнку, професіоналу своєї справи, «маестро», як його з повагою називали колеги з ОДКЛ – єдиного лікувального закладу, роботі в якому він присвятив усе своє трудове життя.

Саме тут, працюючи з дітьми, він реалізувався як лікар, досягши такого рівня професіоналізму, що на консультацію до нього прагнули потрапити батьки з дітьми не лише з нашої області, а й з інших регіонів країни. Маючи величезний багаж знань і досвіду, він усе своє життя працював над собою, багато читав, інколи його можна було побачити за столом з циркулем або лінійкою – Олександр Афанасійович щось аналізував, виміряв, продумував хід кожної майбутньої операції. Він удосконалював апарат Ілізарова, запатентував до десяти винаходів, хоча їх кількість могла бути набагато більшою, читав лекції на курсах удосконалення лікарів. Чекали на виступи талановитого лікаря-практика Сергієнка з Житомира й на міжнародних семінарах. Олександр Афанасійович прожив лише 63 роки, але прожив їх, як і мріяв, надзвичайно якісно, реалізувавши себе сповна і в професії, і в особистому житті. Він був прекрасним сином, чоловіком, батьком, дідусем, попереду в нього було багато планів, задумів, які, на превеликий жаль, не вдалось реалізувати, бо хвороба, як кажуть, не вибирає…

-Мирослава Олександрівна Сергієнко, донька: «Тато, Олександр Афанасійович Сергієнко народився в с. Закутинці Богуславського району Київської області і був найменшим з п’яти дітей у родині Афанасія Мефодійовича і Домни Оверківни. «Наш Сашик»,-так усі домашні називали улюбленця родини. Через зайнятість батьків, бо зрозуміло, щоб прогодувати таку велику родину, їм доводилось важко працювати в колгоспі і вдома, в ролі няньки у нього була старша 11-річна сестра Маруся, якій ще й самій так хотілося погратися з ровесниками. Тож історій, подібних тій, як малий Сашко у такої няньки не раз випадав з візочка, безліч і не раз ці спогади були темою для дружніх жартів у нашій сім’ї, коли всі Сергієнки збиралась на свята. Усі діти цієї великої згуртованої родини, незважаючи на напівголодне дитинство, школу за три кілометри і дві пари чобіт на п’ятьох (тож те, що діти в родині навчалися у дві зміни, було везінням), виросли розумними й освіченими людьми. Старший Василь працював головою колгоспу, Петро – викладач, кандидат філософських наук, Микола – хірург, ортопед-травматолог, йому нині 73 роки, але він і зараз працює в Києві за спеціальністю, єдина донька Марія залишилась при батьках, працювала на фермі. А мій тато, маючи від природи хист до малювання, мріяв працювати з деревом, займатися різьбярством, тож маючи неповну середню освіту, вирішив подати документи до Львівського технікуму, єдиного на той час, хто готував фахівців відповідного профілю. Я вже не пам’ятаю усіх деталей цієї історії, але тато повернувся у рідне село і закінчував 10 класів, але потім не раз у житті ще використовував свій хист до малювання, коли в школі у мене були уроки креслення. Аби я мала уявлення, вирізав деталь з картоплини, з якої можна було зробити креслення у трьох проекціях і детально все пояснював. Закінчивши школу з відмінними оцінками, тато вирішив подати документи в КМІ ім. О.О.Богомольця на педіатричний факультет. Старший брат Петро, викладач філософського факультету Київського університету ім. Т. Шевченка, вмовляв його вступати до них, провівши для нього навіть екскурсію по факультетах, переконував, що його місце тут і він навіть нікому не казатиме, що вони рідні брати. Але абітурієнт Олександр Сергієнко остаточно визначився з майбутньою професією – буде лікарем, як і інший їх рідний брат Микола, який у цей час уже був студентом столичного вишу.

Самодисципліна, велика сила волі, потяг до знань,- усе сприяло тому, що з першого курсу він учився на відмінно. До того ж оселився тато у кімнаті гуртожитку зі своїм однодумцем, майбутнім світилом медицини і другом на все життя Василем Петровичем Сорокою.

На період сесії вони закривались у своїй кімнаті і нічого іншого, окрім конспектів і підручників у той час для них не існувало, а вже влітку, після успішно складеної літньої сесії, разом зі старшим братом тато поїхав у будівельний загін у Казахстан, де й зустрівся з моєю мамою Фарідою. Вони листувались рік, на студентські канікули тато їздив у Казахстан, і мама, вихована в суворих національних традиціях, дала згоду на заміжжя і переїзд до чоловіка в далекий край, в Україну. Жили спочатку в гуртожитку, у дев’ятиметровій кімнатці з перегородкою, розрахованій на дві родини. Тато, аби забезпечити сім’ю, вчився на відмінно, щоб отримувати підвищену стипендію, і підробляв на швидкій допомозі. Згодом житлові умови дещо покращились з переїздом до Пущі-Водищі, де жив старший брат Коля з дружиною Танею, яка була шеф-кухарем у санаторії. Мама деякий час працювала разом з нею, а згодом вона вже поєднувала навчання у медучилищі і роботу в інституті ендокринології і обміну речовин ім. В.П.Комісаренка. Київ – місто, де я народилася.

Проходити інтернатуру татові запропонували в Житомирі. В.В. Онищенко, один із тих фахівців, хто відіграв значну роль у становленні і розвитку хірургічної, ортопедо-травматологічної служби на Житомирщині, переконав тата залишитись працювати тут. Слід зазначити, його неодноразово переманювали в столицю та й мама була не проти – в Києві і нині живе багато наших родичів, але тато обрав Житомир. Спочатку ми жили в гуртожитку на бульварі, де, мешкали й інші медпрацівники. Пам’ятаю, як захворіли тоді ми з татом на хворобу Боткіна і обоє лікувались в обласній дитячій лікарні. Місця в дитсадку для мене не було, тож взяти мене погодились за умови, що й мама працюватиме. Мама влаштувалась тоді на роботу вихователькою у мій дитсадок, бо мала ще й педагогічну освіту, закінчивши Бердичівське педучилище. А тато дуже багато працював, він буквально жив професією. Робив креслення якихось приладів, ходив на завод, де йому їх виточували, виступав на курсах підвищення кваліфікації, викладав у Житомирському медучилищі, розробивши власну систему тестування, завдяки якій можна було легко перевірити засвоюваність матеріалу студентами, брався за лікування рідкісних захворювань, і вони йому підкорялися. До нього на прийом приїздили пацієнти чи не з усього світу. Пригадую навіть, як я їхала в трамваї зі школи і якась незнайома жінка підійшла і запитала мене, чи я не донька Сергієнка?

Знаю, що тато ніколи не лукавив. Оглянувши дитину і проаналізувавши всі можливості, запитував батьків, чи готові вони до повторних операцій. З багатьма родинами колишніх пацієнтів ми дружимо і донині, як ось і з Лідією Володимирівною, доньку якої тато лікував багато років і в результаті вони стали близькими нам людьми. Він завжди жив хірургією, ортопедією, не любив підміняти навіть на час відпустки завідуючого, казав: «Я – лікар-практик. У той час, коли я можу когось врятувати, я змушений займатись паперовою роботою». Пам’ятаю вічну татову зайнятість, поїздки, виклики по ургенції, і разом з тим він старався приділити родині увагу. Усім трьом нам він купив ковзани, і ми навчились на них кататись, те ж було і з велосипедами. А ті незабутні походи в гори, підкорення Малої, а потім і Великої Сивуль!

Напередодні походу він все прораховував, планував все до найменших дрібниць і навіть ложечка коньяку після дощу усім без винятку членам експедиції – теж його прояв уваги. Моя донька Марина, його улюблениця, потім хвалилася: «А я з дідусем коньяк пила». А ще пам’ятаю, як у неї замерзли руки під час походу і тато порадив їй: «А ти шкарпетки на руки одягни!» Це було так смішно…
Тато був дуже доброю людиною, любив пожартувати, але не ображаючи, любив життя, багато читав і мабуть, якби мав змогу, а головне – час, багато б подорожував, бо улюбленою його передачею був «Світ навиворіт». Він любив гарні, змістовні пісні, а про пісню «Есть только миг» якось сказав, що ми навіть не уявляємо, як там все точно сказано! Коли тато захворів, моя донька Марина, яка має від природи гарний голос і знає багато пісень, на його прохання співала йому в лікарні. Прослухавши її репертуар англійською, він просив, щоб заспівала українською і донька, так схожа та татка і на бабусю Домку – з такими ж небесно-голубими очима, як у них, співала його улюблену « Я піду в далекі гори». Від природи завжди зібраний тато хотів, щоб і ми такими були, казав нам: «Я не хочу, щоб по мені лили сльози. Іди, причепурись. А сережки твої де?»
Тато завжди мріяв про учня, якому можна було б передати свій досвід, все хвилювався: «Ось вимре наше покоління…» і дуже тішився, коли він з’явився – Юрій Сергійович Можарівський, він був з татом до останніх днів, як і Віктор Федорович Панчишин. Їх імена я згадуватиму завжди з глибокою вдячністю, як і багатьох інших колег з обласної дитячої клінічної лікарні – лікувального закладу, якому він присвятив усе своє таке коротке життя».

Дійсно, 63- хіба це вік для людини? Олександр Афанасійович міг ще довго жити, оперувати, ходити з рідними людьми в улюблені гори, зрештою, дочекатись, коли внучка стане лікарем, як вона вже вирішила і можливо теж лікуватиме дітей. Дідусь пішов з життя, знаючи про це її рішення і мабуть у душі тішився цьому, як і тому, що донька залишилась на його прізвищі.
Проводжали О.А. Сергієнка в останню путь, як і годиться «маестро» – аплодисментами.

Джерело: http://zhodkl.zt.gov.ua/2019/09/20/%d0%bd%d0%b5-%d0%b2%d0%b0%d0%b6%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%be-%d1%81%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%ba%d0%b8-%d1%80%d0%be%d0%ba%d1%96%d0%b2-%d1%82%d0%b8-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%b8%d0%b2-%d0%b2%d0%b0/


Лікар має право: Докладно про пільги для медиків у сільській місцевості (фейкова версія від МОЗу).

Це просто жах! Чим вихваляємось?! Якими пільгами?!
Чи може МОЗ добився відміни постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 
«Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», 
яка забрала у сільських медиків усі пільги, гарантовані Законом України?!
В кінці пояснення від МОЗу за 2014 рік про сумнозвісну пАстанову...

Медики, які працюють у сільській місцевості, можуть розраховувати на додаткові пільги. Розповідаємо, які пільги і за яких умов мають забезпечуватися і як це реалізується на практиці.

ЯКІ ПІЛЬГИ ЗАКРІПЛЕНІ В ЗАКОНОДАВСТВІ

Робота медиків у сільській місцевості має певні особливості. А отже, в законодавстві передбачено, що медики мають право на забезпечення побутових потреб у сільській місцевості:

  • на безоплатне користування житлом з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу;
  • на  додаткові гарантії оплати праці та належних умов праці, включаючи забезпечення необхідним медичним обладнанням та спеціальним транспортом;
  • на мотиваційні пакети від місцевої влади, у тому числі надання службового житла, транспорту, мобільного зв’язку, пільгових (іпотечних) кредитів на будівництво або придбання житла, компенсації плати за житлово-комунальні послуги та енергоносії, обслуговування та експлуатацію автомобільного транспорту;
  • на підвищення рівня професійних знань та практичних навичок;
  • на пільги щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту;
  • на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

 

ЯК РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ПРАВА НА ПРАКТИЦІ

Забезпечення житлом зараз активно практикується для залучення лікарів первинної ланки. Адже дохід медичного закладу напряму залежить від кількості пацієнтів, які підписали декларації з лікарями закладу.

Там, де місцева влада розуміє необхідність підтримки свого центру первинної медичної допомоги або окремої амбулаторії – лікарям надають службове житло, іноді з можливістю поступового викупу, або, за бажанням працівника – пільговий кредит на придбання власного. Також місцева влада пропонує повну або часткову оплату комунальних послуг.

Так, у смт Веселинове Миколаївської області лікарю надають квартиру з ремонтом і меблями. У с. Рівне Кіровоградської області лікар забезпечується 2-кімнатною квартирою  в центрі села, облаштовану меблями, є договір з сільською радою про оплату комунальних послуг. У с. Великі Виски тої ж області також шукають лікаря з можливістю надання 2-кімнатної квартири. Там будуть раді бачити молодих лікарів. Також  молодого спеціаліста, який має кваліфікацію роботи з дітьми, навіть без досвіду роботи чекають у ЦПМСД Варварівської сільради на Дніпропетровщині, надають квартиру за місцем роботи. Забезпечують житлом і у с. Виноградове та сільських амбулаторіях Олешківської ЦПМСД на Херсонщині. Місцева ОТГ готова закупити квартиру в смт. Козельщина на Полтавщині. Це тільки декілька прикладів, про які керівники лікарень широко комунікують у соцмережах.

За проектом “Доступна медицина” вже збудовано 93 амбулаторії в сільській місцевості. Значну частину з них одразу облаштовують сучасним житлом для медичного персоналу.

Також у оголошеннях про запрошення на роботу лікарів у сільську місцевість завжди акцентують увагу на заробітній платі 12-15 тис. грн на місяць. Деякі заклади пропонують “підйомні” до 100 тис. грн, як от у Тарутинському районному центрі ПМСД в Одеській області.

Важливою умовою надання первинної медичної допомоги сільському населенню є наявність в амбулаторії автомобіля та забезпечення необхідним медичним обладнанням.

Оснащення медичного закладу має відповідати табелю оснащення, який затверджений наказом МОЗ України від 26.01.2018 р. № 148.  Це не тільки сучасне медичне обладнання, а й наявність транспортного засобу. Заклади первинної медичної допомоги мали бути забезпечені обладнанням і транспортом для підписання договору з Національною службою здоров’я. З 2020 року такі договори будуть необхідною умовою отримання фінансування з державного бюджету і для закладів спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Зокрема, у ті медичні заклади в сільській місцевості, які ще не мали транспортного засобу, авто закупили за проектом “Доступна медицина”.

 

ХТО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІЛЬГ ДЛЯ МЕДИКІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

У  Законі «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості»  зазначено, що органи місцевого самоврядування з метою підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості:

  • вирішують в установленому порядку питання про забезпечення медичних та фармацевтичних працівників житлом, службовим транспортом, належними умовами праці, стаціонарним та мобільним зв’язком, мобільною комп’ютерною технікою та програмними продуктами, професійною літературою та періодичними медичними виданнями, у тому числі електронними;
  • впроваджують додаткові стимули для залучення на роботу висококваліфікованих медичних працівників шляхом запровадження мотиваційних пакетів, що можуть включати, зокрема, позачергове безоплатне виділення земельних ділянок, сприяння в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла, надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті, компенсацію плати за житлово-комунальні послуги, послуги зв’язку, обслуговування та експлуатацію автомобільного транспорту, оплату за навчання в інтернатурі, підвищення кваліфікації, у тому числі за кордоном, додаткову оплату праці, інші заохочувальні заходи за проведення профілактичних медичних оглядів, диспансеризації, вакцинації пацієнтів або додаткові фінансові заохочення.

Крім широкої комунікації про умови роботи в медичному закладі в конкретному селі, селищі міського типу або ОТГ, важливо також підвищувати рівень інфраструктури населеного пункту.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНІ ПРАВА МЕДИКІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

Права медиків, які працюють у сільській місцевості, регулюються такими законами:

  • Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII
  • Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР
  • Закон України “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості” від 14 листопада.2017 р. № 2206-VIII

Джерело: https://moz.gov.ua/article/for-medical-staff/likar-mae-pravo-dokladno-pro-pilgi-dlja-medikiv-u-silskij-miscevosti

КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Департамент економіки та ресурсного забезпечення

Щодо пільг медпрацівникам

ПИТАННЯ: Чи було внесено зміни щодо пільг медпрацівникам до Державного бюджету України на 2014 р. відповідно до Закону України від 27.03.2014 р. № 1166? З якої дати нараховувати пільги медпрацівникам?

ВІДПОВІДЬ: Верховна Рада України 8 лютого 2007 р. ухвалила Закон «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я» щодо надання пільг медичним працівникам, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у цих населених пунктах у квартирах та власних будинках.

Ці гарантії надаються в Порядку, затвердженому наказом Мінпраці, Міносвіти, МОЗ та Мінкультури України від 13.09.2006 р. № 341/651/619/769 «Про затвердження Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням відповідно до пункту «і» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту» (із змінами).

Чинність Порядку поширюється на педагогічних, медичних. Фармацевтичних працівників та працівників культури установ (закладів) державної та комунальної форм власності незалежно від відомчого підпорядкування, на пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними, медичними та фармацевтичними працівниками в сільській місцевості і селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах.

За пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі – постанова № 530) пільги, компенсації та гарантії, на які згідно із законами мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, інші послуги), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, надаються за умови, якою розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців не перевищує 900 грн.

Ця норма постанови № 530 фактично скасовує право на пільги на комунальні послуги медичним працівникам, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у цих населених пунктах у квартирах та власних будинках, середній посадовий оклад яких, визначений за Єдиною тарифною сіткою, сьогодні становить: лікарів – 1888 грн, сестер медичних – 1510 грн, що значно перевищує 900 грн.

Ураховуючи викладене. Міністерство охорони здоров’я України неодноразово зверталося до уряду та Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо скасування зазначених обмежень, але нині п. 14 постанови № 530 є чинним.

Водночас це питання слід розглядати у взаємозв’язку з обсягом валового внутрішнього продукту, який перерозподіляється через зведений бюджет України, оскільки бюджетні видатки формуються в межах наявних ресурсів дохідної частини бюджету, тому подальша робота щодо поліпшення соціального захисту працівників галузі охорони здоров’я буде проводитися з урахуванням фінансових можливостей держави.

Ірина ДЕРЕГЛАЗОВА,
головний спеціаліст

“Праця i зарплата” N 27 (895), 23 липня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214

Джерело: http://cons.parus.ua/_d.asp?r=0963Z2bb99d9c823e8f9855ce4c7d8e8ca560


В Україну почали поставляти препарати для онкохворих за бюджет 2019 року

Почитав новину... Пістрявить словами "невдовзі", "майже", "найближчим часом" і т.д.. 
Ніякої конкретики! В стилі лозунгів СРСР, типу "доженемо і переженемо Америку!"
Вихваляння дуже аж сумнівне...
І ще. Наголос на дорослій онкології. А з дитячою усе в порядку?! 
Чи це може інформаційна підготовка до новини з цього тижня про 
"взяття" лікарів Національного інституту раку?!
Мені стає трохи соромно, читаючи такі новини...

Препарати для пацієнтів з онкозахворюваннями, закуплені за кошти держбюджету 2019 року, невдовзі будуть розподілені в регіони. Перші ліки, закуплені через міжнародну організацію Crown Agents, вже поставили в Україну. Це рекордно оперативні поставки, яких МОЗ України вдалося досягти, завдяки ефективним процедурам державних закупівель через міжнародні організації. 

Зокрема, вже поставлені такі препарати як хлорамбуцил, кальцію фолінат, інтерферон альфа-2b. Препарат інтерферон, який має імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну біологічну активність, уже прибув майже в повному обсязі. Це дозволить найближчим часом забезпечити майже всю заявлену потребу інтерферону.

Крім того, найближчим часом в Україну прибудуть іще 7 найменувань препаратів для лікування дорослих із онкозахворюваннями.  Усі ліки відповідають міжнародним стандартам якості.

Оскільки у 2014 році тендери на закупівлю життєво важливих ліків майже за всіма державними програмами відбулися лише наприкінці року, то графік подальших поставок суттєво зсунувся. Тому налагодження графіків поставок та синхронізація закупівель із бюджетним циклом стало одним із ключових завдань для державних закупівель. Щороку МОЗ України вдається оптимізувати ці процеси і сприяти максимально оперативному постачанню ліків для пацієнтів.

Торік МОЗ України вперше вдалося сформувати номенклатури (перелік ліків, які закуповуються через міжнародні організації) на наступний рік іще в грудні. Це дозволило здійснити закупівлі в рекордно швидкі строки та отримати перші поставки ліків вже в липні. 

Крім того перелік експертних груп із супроводу закупівель суттєво оновився. Загалом, до 29 груп увійшло 82 фахівці, лікарі та представники громадськості, з яких третина раніше не брала участі в експертних групах. Нових та високопрофесійних експертів вдалось залучити саме завдяки публічності процесу формування експертних груп, що відбулося вперше.

У Державному бюджеті на 2019 рік на закупівлі ліків передбачено 6, 6 млрд грн, з них – на напрям дорослої онкології – понад 1,3 млрд грн. Загалом сьогодні 90% препаратів за напрямом дорослої онкології купуються дешевше, аніж у 2014 році.

Нагадаємо, нещодавно в Україну прибув ефективний препарат для лікування хворих із раком крові – аспарагіназа. Він буде доступний пацієнтам у медзакладах безоплатно. 

Джерело: https://moz.gov.ua/article/news/v-ukrainu-pochali-postavljati-preparati-dlja-onkohvorih-za-bjudzhet-2019-roku


Які зміни чекають на пацієнтів та медиків з 2020 року

Ідея непогана... Питання лише в тому, наскільки її вдасться реалізувати...

25 липня, в.о. міністра охорони здоров’я України доктор Уляна Супрун та заступник міністра Павло Ковтонюк представили зміни, які чекають на пацієнтів і медиків у 2020 році.

У 2020 році медичні заклади усіх рівнів перейдуть на модель фінансування Національної служби здоров’я згідно з Законом «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

До програми медичних гарантій увійдуть послуги первинної, спеціалізованої амбулаторної, стаціонарної медичної допомоги, а також екстрена, паліативна та реабілітаційна допомога.

 

ЩО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ У 2020 РОЦІ?

Вперше пацієнти отримають чітке розуміння, які безоплатні медичні послуги в рамках програми медичних гарантій їм нададуть. Також діятимуть зрозумілі та прозорі правила отримання медичних послуг за програмою медичних гарантій:

  • Екстрена медична допомога. На екстрений випадок завжди приїздить швидка, пацієнт отримує допомогу. Національна служба здоров’я України (НСЗУ) оплачує екстрену медичну допомогу і госпіталізацію, коли вона необхідна. Екстрена допомога надається незалежно від того, чи є у вас декларація з сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром.
  • Планова медична допомога. Ключ до отримання планової медичної допомоги — декларація з сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром для дітей. Якщо у вас є декларація, це означає, що НСЗУ бачить вас у електронній системі і оплатить необхідні вам медичні послуги, які входять до програми медичних гарантій.

Щоб отримати планову медичну послугу, гарантовано оплачену НСЗУ, необхідно:

  1. Мати електронне направлення від свого сімейного лікаря, терапевта, педіатра або вузькопрофільного лікаря.
  2. Обрати заклад і лікаря, які вам подобаються. НСЗУ покриє певний перелік послуг у певному медичному закладі. І оплатить цю послугу закладу, де вона була надана.
  3. Записатися на прийом.
  4. Прийти у призначений час і отримати медичну послугу.
  5. Якщо послуга була надана неякісно, лікар вимагав гроші — потрібно подати скаргу до НСЗУ. І зробити це легко – зателефонувати за номером 16-77.

ЩО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ МЕДИКІВ?

  • Медичні заклади всіх рівнів медичної допомоги у 2020 році перейдуть на нову модель фінансування та матимуть договір з Національною службою здоров’я.
  • Медичні послуги, в рамках програми медичних гарантій, будуть оплачуватися Національною службою здоров’я України за прямими договорами із медзакладами.
  • Заклади почнуть працювати за Господарським кодексом України. Це означає, що лікарні більше не працюватимуть як бюджетники, а стануть неприбутковими підприємствами. Зможуть самостійно розпоряджатися своїми коштами, складати фінансовий план, планувати закупівлю обладнання та ремонт, вільно формувати зарплату своїх медичних працівників.
  • Почне формуватися конкурентний ринок, який дасть поштовх для розвитку успішних закладів.

 

ЩО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ?

Місцева влада повинна усвідомити, що тепер вона відповідає за доступність медичної допомоги для пацієнтів. Саме місцева влада має робити ремонт медичних закладів, власниками яких вона є, допомагати з закупівлею обладнання, оплачувати комунальні послуги та забезпечити доїзд до закладів (дороги).

Сьогодні перед місцевою владою стоять декілька простих завдань, які вже були виконанні для первинної ланки:

  • Автономізація всіх медичних закладів, власниками яких вони є.
  • Комп’ютеризація та підключення закладів до eHealth.

 

ЯК ГОТУЮТЬСЯ В РЕГІОНАХ ДО 2020 РОКУ

У лікарнях по усій країні триває процес автономізації. Лікарні переходять у статус некомерційних підпримств, щоби підписати угоди з НСЗУ і отримувати кошти. Наразі найвищий рівень готовності у  Полтавській, Харківській, Волинській, Рівненській та Львівській областях. Там вже автономізувались від 68 до 85% лікарень. Найменше закладів реорганізували в Луганській, Закарпатській,  Івано-Франківській, Миколаївській та Херсонській областях. Лікарні, що не реорганізуються і не укладуть договір з НСЗУ, не зможуть отримувати фінансування із державного бюджету. Такі медзаклади будуть змушені утримуватися з інших джерел — наприклад, з місцевих бюджетів.

З 2020 року до єдиного медичного простору увійдуть медзаклади, які традиційно вважалися “закладами для своїх”. Йдеться про “Феофанію” та медзаклади Академії медичних наук. З 2020 року тут зможуть лікуватися всі. Також очікується, що договори з НСЗУ підписуватимуть приватні клініки.

Також готуються до переходу на нову модель фінансування заклади екстреної медичної допомоги. Крім автономізації, ці заклади проводять тендери, аби вже з наступного року по всій країні запрацювали оновлені диспетчерські служби. Крім того, триває  пілотний проект щодо розвитку системи екстреної медичної допомоги у Вінницькій, Донецькій, Одеській, Полтавській, Тернопільській областях та Києві у 2019 році. Йдеться, зокрема, про закупівлю нового транспорту, оснащення для навчально-тренувальних відділів центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф,  професійну підготовку працівників екстреної медицини – уже три групи тренерів з шести пілотних регіонів пройшли  навчання за кращими світовими стандартами.

Закладаються основи для ефективних закупівель ліків, що проводяться на регіональному рівні. ДП “Медичні закупівлі України”, що має перебрати на себе функцію централізованої  закупівлі ліків та медпрепаратів за кошти держбюджету, також працюватиме з ринком щодо зниження цін, об’єднувати місцеві закупівлі, проводити рамкові закупівлі, формуватиме і вестиме електронні каталоги для допорогових закупівель медичних товарів. Для регіонів закупівлі через держпідприємство не є обов’язковими. Але для ефективного використання коштів вони зможуть звертатися до централізованої закупівельної організації для проведення тендерів та закупівель за рамковими угодами, які дозволять закупити більше якісних ліків за меншою вартістю.

Докладніше про зміни у 2020 році – у відео.

 

Джерело: http://moz.gov.ua/article/reform-plan/jaki-zmini-chekajut-na-pacientiv-ta-medikiv-z-2020-roku–


МОЗ України затвердило оновлені протоколи надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі

Відтепер усі служби екстреної медичної допомоги незалежно від форми власності і підпорядкування надаватимуть допомогу за сучасними стандартами, що базуються на принципах доказової медицини.

Оновлені протоколи затверджені наказом МОЗ України № 1269 від 05.06.2019. Попередній наказ МОЗ України від 15.01.2014 № 34, який регулював роботу фахівців під час надання екстреної медичної допомоги, втратив чинність.

Оновлені протоколи базуються на принципах доказової медицини. Їх мають використовувати усі фахівці системи екстреної медичної допомоги.

Впровадження нових протоколів – частина комплексного підходу Міністерства охорони здоров’я до питання трансформації системи ЕМД. Він спрямований, перш за все, на покращення якості та доступності екстреної медичної допомоги для кожного громадянина.

 

Що дають оновлені клінічні протоколи

Для пацієнтів:

  • впевненість, що у разі потреби вас рятуватимуть дієвими, науково обгрунтованими і найкращими на сьогоднішній день методами;
  • так званий “людський фактор” і пов’язана з цим можливість помилок зведена до мінімуму.

Для фахівців, які надають екстрену медичну допомогу:

  • чіткі і сучасні стандарти, які не містять застарілих положень;
  • мінімізація ймовірності помилок.

Для керівників Центрів ЕМД та закладів охорони здоров’я:

  • уніфіковані сучасні алгоритми дій;
  • стандартизований підхід до аналізу роботи працівників та структур.

Для системи охорони здоров’я:

  • ще один крок в утвердженні доказової медицини;
  • більш якісна екстрена медична допомога і більше врятованих життів;
  • уніфікація догоспітальної допомоги і системний підхід у наданні допомоги на різних рівнях системи охорони здоров’я.

Джерело: http://moz.gov.ua/article/news/moz-ukraini-zatverdilo-onovleni-protokoli-nadannja-ekstrenoi-dopomogi

Це все добре... Але Протокол на 317 сторінок. 
Хто з фахівців (особливо, - парамедики без медичної освіти) 
зможе його осилити і впровадити у повсякденну практику?

Скачать (PDF, 2.07MB)


Як змінилось ставлення українців до системи охорони здоров’я за три роки: аналіз соціологічних опитувань 2016-2019 рр.

Перепрошую у авторів цієї "новини", але я, чомусь, нічого не помітив (по обидва боки "системи")...
І, схоже, на цьому реформа й закінчилась...

Різні соціологічні опитування показують такі тренди в охороні здоров’я: стабільно високу довіру до свого лікаря, поступову відмову від практики хабарів, позитивну оцінку програм забезпечення ліками. За результатами нещодавнього дослідження КМІС робота МОЗ України є важливою для 81% населення країни, а в.о. міністра д-р Уляна Супрун входить в трійку державних діячів з найвищим рівнем довіри. Проаналізували, що змінилось за три роки.

 

1. БІЛЬШІСТЬ УКРАЇНЦІВ ЗАДОВОЛЕНІ СВОЇМ СІМЕЙНИМ ЛІКАРЕМ

Якщо у жовтні 2016 року лише 55% респондентів знали своїх сімейних лікарів, то після прийняття закону про трансформацію системи охорони здоров’я (осінь 2017 року) цей показник зріс до 66% протягом року та досяг 81% у березні 2019. Ці показники дуже важливі, адже саме на рівні сімейних лікарів у світі вирішуються понад 80% питань щодо здоров’я.

Вільно обирати своїх лікарів – сімейних, терапевтів і педіатрів – українці почали з квітня 2018 року. Нині вже 27,8 мільйонів людей зробили свій вибір і підписали декларацію. Соціологічні опитування показують стабільно високий рівень довіри до свого лікаря. Найсвіжіші дані – результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, яке проводилося протягом березня 2019 року – показують, що  70% людей, які обрали свого лікаря, задоволені ним. Водночас рівень невдоволення знизився вдвічі від осені минулого року і наразі знаходиться в межах однорозрядних чисел.

2. ЗРОСТАЄ ДОВІРА ДО ПРОГРАМИ “ДОСТУПНІ ЛІКИ”

За програмою “Доступні ліки” пацієнти із хронічними захворюваннями (астмою, діабетом ІІ типу і серцево-судинними хворобами) отримують ліки безоплатно чи з незначною доплатою. Нині це 240 препаратів від 50 різних виробників (серед них як українські компанії, так і 12 іноземних компаній). За офіційними даними МОЗ України і з згідно з соціологічними опитуваннями, приблизно 20% українців регулярно користуються програмою: отримують ліки в аптеках за електронним рецептом, а Національна служба здоров’я України компенсує витрати для аптек.

Перші опитування показали, що більш ніж 90% респондентів схвалює нову програму, адже вона гарантує ліки безоплатно чи за зниженою ціною. З жовтня 2017 року майже не змінилась оцінка респондентів кількості аптек (у програмі бере участь кожна третя аптека країни) та задоволення різноманітністю медичних препаратів.  Проте, за останні 5 місяців рівень задоволення якістю ліків значно підвищився від 50% (за даними групи “Рейтинг” від 10/2018) до 66% (за даними “КМІС ” від 3/2019). Тож нині більшість пацієнтів що задоволені головними компонентами програми і впевнені у її успішності (63% вважає програму успішною – за даними “КМІС” від 3/2019).

3.  ЛІКИ Є: ВІД НЕДОВІРИ ДО ПІДТРИМКИ ПРОГРАМИ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

П’ятий рік поспіль Україна закуповує ліки, вакцини та медвироби через міжнародні організації – Програму розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Crown Agents. Прозорі тендери без корупційних схем дозволили заощадити мільйони доларів на закупівлях і за ці кошти закупити додаткові ліки. Так, вперше  100% забезпечення вакцинами за Календарем щеплень, стентами для пацієнтів з гострим інфарктом в екстрених випадках, дитячій онкології (більше результатів – за цим посиланням). Попри ефективну роботу програми у боротьбі з корупцією і заощадженні державних коштів, вона зазнала нападів від бізнесу та політичних сил, які до впровадження нової програми користувались дефектами у старій системі закупівель для отримання прибутку. Тому громадськість дещо скептично поставилась до питання чи була програма успішною на початку.  Наприклад, у червні 2018 року лише 26% громадян вважало програму успішною (за даними групи “Рейтинг” від 6/2018) проти 52%, що вважали програму провалом. За останній рік ці показники дещо змінилися та думки розділились на користь програми: 44% респондентів вважає програму успішною, проти 42%, що до сих пір вважає програму провальною (за даними “ КМІС” від 3/2019).

4. УКРАЇНЦІ РІДШЕ ДАЮТЬ ХАБАРІ В МЕДЗАКЛАДАХ

Боротьба з корупцією – один із ключових напрямків роботи МОЗ України з 2016 року. Результат системної роботи команди міністерства – кількість хабарів готівкою за медичні послуги значно спала від жовтня 2016 року. На той час один із чотирьох пацієнтів зізнавався, що давав хабарі лікарю і, ймовірно, реальні цифри були ще більшими. Уже за рік випадки хабарів зменшились до 20% (за даними групи “Рейтинг” від 07/2017). А після запуску кампанії “Лікар для кожної сім’ї” і трансформації системи фінансування первинної ланки медицини, коли “гроші пішли за пацієнтами” у медзаклади, цей показник знизився до 7% (за даними групи “Рейтинг” від 10/2018). Наразі кількість хабарів знаходиться у межах похибки на рівні 9% (за даними  “ КМІС” від 03/2019).

   

Зменшилась і практика  подарунків в обмін на медичні послуги: від початку відстеження у червні 2018 кількість подарунків спала від 27% (що більше, ніж 1 з 4 пацієнтів, за даними групи “Рейтинг”) до 14-17% (за даними групи “Рейтинг” від 10/2018 і “ КМІС” від 03/2019), що за статистикою знаходиться у межах похибки.

5. БІЛЬШЕ ПОЛОВИНИ УКРАЇНЦІВ ПІДТРИМУЮТЬ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ОРГАНІВ

Розвиток трансплантації в Україні – це можливість рятувати сотні людей щороку. Водночас розбудова нової системи трансплантації можлива виключно за підтримки громадян, адже саме за їхньою згодою можна буде використовувати органи посмертно. На таких умовах грунтується напрям трансплантації у всьому світі. За роки дебатів та місяці боротьби з міфами щодо трансплантації органів, Міністерство охорони здоров’я змогло переконати Парламент підтримати закон  щодо дозволу трансплантації органів в Україні. У результаті громадська думка змінилась на користь добровільних пожертв органів для трансплантації. На початку ініціативи існувало різноманіття думок щодо цього питання, проте менш ніж половина (49%) підтримувала ініціативу (за даними групи “Рейтинг” від 10/2016). Проте наступного року вдалося досягнути більшості – 63% підтримують трансплантацію органів. Наразі соціологічне опитування ще проводиться та буде готовим за декілька тижнів.

 

Уся інформація щодо статистики використана з опублікованих досліджень:

Джерело: http://moz.gov.ua/article/reform-plan/jak-zminilos-stavlennja-ukrainciv-do-sistemi-ohoroni-zdorovja-za-tri-roki-analiz-sociologichnih-opituvan-2016-2019-rr


Лікар має право: Докладно про належні умови професійної діяльності (МОЗ України)

Належні умови професійної діяльності медиків – це передусім питання безпеки як самого медичного працівника, так і пацієнтів. Розповідаємо детально, хто і які умови має забезпечити і що робити, якщо права порушують.

 

ХТО І ЯК МАЄ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ НАЛЕЖНІ УМОВИ РОБОТИ МЕДИКІВ

Належні умови професійної діяльності медичних працівників, згідно з українським законодавством, має забезпечити працедавець, тобто керівник закладу охорони здоров’я. Це не залежить від типу закладу охорони здоров’я чи підпорядкуванню. Саме керівник закладу охорони здоров’я (директор, генеральний директор чи головний лікар) відповідальний за безпеку медиків на робочому місці, щоби лікарі, медсестри та інші працівники закладів охорони здоров’я мали усі засоби для виконання своєї роботи, належні санітарно-побутові умови і у разі потреби – засоби індивідуального чи колективного захисту – спецодяг, спецвзуття, рукавички, захисні екрани тощо.

Лікарі, медсестри чи пацієнти не мають купувати рукавички, шапочки, засоби для оброблення інструментів тощо – про це має подбати керівник медзакладу. Так само керівник медзакладу разом із власником закладу (на рівні первинної медичної допомоги – місцевою владою, на інших рівнях – згідно з підпорядкуванням) мають подбати, аби заклади були оснащені згідно з табелем оснащення, зробити ремонт в закладі охорони здоров’я і потурбуватись про безпеку лікарів і пацієнтів.

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПРАВА ПОРУШУЮТЬ

Якщо ви вважаєте, що умови вашої роботи загрожують вашому здоров’ю чи здоров’ю людей, які вас оточують, а роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань ви маєте право:

  • відмовитись від дорученої роботи. Зверніться з заявою до відділу охорони праці вашого закладу охорони здоров’я. Фахівці цього відділу разом з представником профспілки й уповноваженим трудового колективу мають дослідити і підтвердити цей факт. За цей період за медичним працівником зберігається середній заробіток (ст. 153 Кодексу законів про працю України).
  • розірвати трудовий договір за власним бажанням. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому за тримісячний заробіток (ч. 3 ст. 38, ст. 44 Кодексу законів про працю України).

Зверніть увагу, що в усіх цих випадках потрібно довести, що у вас незадовільні умови роботи, а саме:

  • умови праці на робочому місці;
  • безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів;
  • стан засобів колективного та індивідуального захисту;
  • санітарно-побутові умови.

Якщо неналежні умови роботи призвели до ушкодження здоров’я, лікар, медсестра чи будь-який інший медичний працівник має право вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Якщо медик втратив працездатність внаслідок неналежних умов роботи, то може вимагати виплату втраченого заробітку (або відповідної його частини) і/або компенсацію витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). У разі смерті медичного працівника одноразову виплату отримують члени сім’ї та утриманці.

Крім того, медики мають право на компенсацію моральної шкоди. Цей вид відшкодування призначається незалежно від призначення чи розміру компенсації майнової шкоди.

Звернутись із заявою про порушення прав медики можуть безпосередньо до суду – в тримісячний строк з дня, коли дізналися про порушення свого права. Відповідачем є власник закладу охорони здоров’я.

 

ДЕ ЗАКРІПЛЕНО ПРАВО НА НАЛЕЖНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Право на належні умови праці закріплені у таких законах і підзаконних нормативно-правових актах:

  • Конституція України (стаття 43, ч. 4)
  • Кодекс законів про працю України (статті 2, ч. 2, 153–155)
  • Кодекс України про адміністративні правопорушення (стаття 41).
  • Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України (статті 5, 6, п. «г», 77, п. «б»).
  • Про охорону праці: Закон України (статті 1, 4).
  • Про психіатричну допомогу (стаття 29).
  • Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України (стаття 23).
  • Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України (стаття 20).
  • Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163 (розділ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога»).
  • Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я: Наказ МОЗ України від 25.05.2006 р. № 319.
  • Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454.
  • Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49 (п. 4.1).

Джерело: http://moz.gov.ua/article/health/likar-mae-pravo-dokladno-pro-nalezhni-umovi-profesijnoi-dijalnosti


В Україні офіційно з’явилася нова професія – трансплант-координатор

Так, це справді дуже добре!
Звісно, повинна бути людина, яка координує непростий процес трансплантації.
Почитав про цього фахівця у "свіжому" Законі України про трансплантацію.
При закладах має бути фахівець лише з медичною освітою.
Тоді питання: якщо він буде отримувати платню за стандартною тарифною сіткою, 
то хто буде займатись такою титанічною працею?! Перепрошую, але на одному 
"ентузіазмі" згідно всіх вимог він довго "не протягне"...

За ініціативою МОЗ України, Міністерство економічного розвитку затвердило професію “трансплант-координатор” у державному Класифікаторі професій за кодом 2229.2.

Ознайомитися з новою редакцією Класифікатора професій можна за посиланням.

Трансплант-координатори забезпечуватимуть зв’язок між усіма учасниками процесу трансплантації, зокрема перевірятимуть та отримуватимуть згоди на донорство, вчасно та систематично оновлюватимуть інформацію у Єдиній державній системі трансплантації (ЄДІСТ), організовуватимуть оперативне та безпечне транспортування органів. Їхня робота матиме важливу психологічну складову, адже саме вони комунікуватимуть між донорами та їхніми родинами і реципієнтами, які очікують на трансплантацію.

Відповідно до закону про трансплантацію, трансплант-координатор повинен мати вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня у галузі охорони здоров’я, соціальної роботи чи соціальних та поведінкових наук.

“Трансплант-коордитанатори, як і єдина державна інформаційна система трансплантації, – це фундамент на якому розбудовується система трансплантації в Україні. Розробка ЄДІСТ виходить на фінішну пряму. Відтепер трансплант-координатори стали офіційною медичною професією в Україні. Міністерство охорони здоров’я рухається за планом. Це непростий і тривалий процес”, – зазначив профільний заступник міністра Роман Ілик.

Ще на початку лютого МОЗ України на базі Запорізької медичної академії післядипломної освіти розпочало навчання медиків, які бажають стати трансплант-координаторами. В основі курсу – кращі настанови та практики з трансплантації ЄС, юридичні аспекти трансплантації в Україні, основні методи організації повного циклу трансплантації. Навчання є повністю безоплатним, понад 70% курсу – практика. Наступний курс стартує вже 5 березня. Деталі про курс та інформація щодо вступу за посиланням: https://goo.gl/NBnSFy

 

ЗАКОН УКРАЇНИ (Документ 2427-VIIIчинний, поточна редакція — Прийняття від 17.05.2018)

Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 28, ст.232)

Стаття 10. Трансплант-координатор

1. До функцій трансплант-координатора належить:

виявлення потенційного донора анатомічних матеріалів людини;

встановлення наявності в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації відомостей про прижиттєво надану потенційним донором згоду або незгоду на посмертне донорство;

отримання згоди на вилучення з тіла потенційного донора анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів у визначених цим Законом осіб у встановленому цим Законом порядку;

внесення передбачених цим Законом відомостей до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації;

забезпечення оперативного обміну інформацією, що міститься в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації, між суб’єктами трансплантації при організації надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійсненні діяльності, пов’язаної з трансплантацією;

взаємодія з відповідальними особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією;

організація вилучення, зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини;

взаємодія із закладами охорони здоров’я, які надають медичну допомогу із застосуванням трансплантації та/або здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією, та іншими суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією;

інформування у визначених законодавством випадках судово-медичної експертної служби, адміністрації закладу охорони здоров’я, відповідних правоохоронних органів та органів прокуратури щодо отримання згоди на вилучення анатомічних матеріалів у донора-трупа;

здійснення інших визначених законодавством повноважень, пов’язаних з наданням медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійсненням діяльності, пов’язаної з трансплантацією.

2. Трансплант-координатор не може входити до складу консиліуму лікарів, який здійснює констатацію смерті мозку людини, брати участь у вилученні анатомічного матеріалу та проведенні трансплантації, а також представляти інтереси реципієнта, пов’язані із застосуванням трансплантації.

3. Трансплант-координатор – це особа, яка має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня у галузі охорони здоров’я. Трансплант-координатор патолого-анатомічного бюро або бюро судово-медичної експертизи – це особа, яка має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня у галузях охорони здоров’я або соціальної роботи чи соціальних та поведінкових наук.

4. Набуття теоретичних знань і практичних навичок з трансплант-координації включається до стандартів вищої освіти в порядку, визначеному законом.

5. Професійні стандарти та кваліфікаційні характеристики трансплант-координаторів затверджуються у встановленому законом порядку.

 

Джерело: http://moz.gov.ua/article/news/v-ukraini-oficijno-z%E2%80%99javilasja-nova-profesija—transplant-koordinator

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19/ed20180517#n29